Лісові господарства будуть передані в концесію

Уряд вирішив приватизувати майже 900 підприємств, ліквідувати понад 1 тис.

Прогноз пожежної небезпеки

на наступні три дні

А де пеньки?

понеділок, 21 серпня 2017 р.

Десятки пожеж вирують в Україні. ВІДЕО

Опубликовано: 21 авг. 2017 г.

Під Житомиром палає 60 гектарів Поліського природного заповідника в Олевському районі.

Ліс гасять пожежною авіацією. У небо підняли літака і ґвинтокрила. На землі працюють майже дві сотні рятувальників. Палають дерева на Хортиці й Миколаївщині. Там вже схопили двох паліїв.

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми «Сьогодні» на каналі «Україна» за 21 серпня о 08:00

Дачниця випадково спалила 90 гектарів лісу



Пожежу, яку спричинила дачниця, гасили впродовж двох днів

Правоохоронці на Дніпропетровщині затримали жінку, яка може бути винною в загорянні лісу поблизу села Дмитрівка Петропавлівського району.

Про це під час прес-конференції у понеділок поінформував начальник ГУ ДСНС у Дніпропетровській області Андрій Кульбач, повідомляє кореспондент Укрінформу:


«Пожежа, яка була у Дмитрівці, сталася саме від загоряння. Затримано жінку, яка проживає поруч із лісом в дачному селищі. Вона наводила лад у себе вдома: почистила траву і спалила суху, але при цьому згоріло 90 га лісу».

За його словами, зараз правоохоронні органи працюють з цією жінкою, встановлюється сума збитку, яку буде їй виставлено. Відомо, що вона буде значною.

18 серпня близько 10-ї годинипоблизу с. Дмитрівка Петропавлівського району на території Петропавлівського лісництва сталося загоряння лісу місцями з переходом у верхову пожежу. О 19 год. 10 хв. пожежу локалізовано на площі близько 90 га, з них 25 га — верхова пожежа. До гасіння пожеж залучено: 155 чоловік, 38 одиниць пожежної та спеціальної техніки: від ДСНС 55 чоловік особового складу та 25 одиниць техніки у тому числі 2 літаки АН-32П та вертоліт МІ-8, від лісового господарства 30 працівників та 13 одиниць техніки, особовий склад Національної гвардії у кількості 70 чоловік. Пожежу гасили два дні.

В ДСНС під головуванням Віце-прем’єр-міністра України Геннадія Зубка відбудеться позачергове засідання державної комісії з питань ТЕБ та НС

22 серпня, о 12:00 в ДСНС України під головуванням Віце-прем’єр-міністра- Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадія Зубка відбудеться позачергове засідання державної комісії з питань ТЕБ та НС щодо заходів із запобігання та протидії масовим пожежам у лісових масивах на торфовищах та сільгоспугіддях.

У засіданні візьмуть участь Голова ДСНС Микола Чечоткін, а також представники центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, голови регіональних штабів з ТЕБ та НС.

Захід відбудеться за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 55-а.

Акредитація ЗМІ триває до 10:00 22 серпня за телефонами: 247-30-08, 247-32-13 або на e-mail: press@mns.gov.ua

Опубліковано: 21.08.2017, 14:17

неділя, 20 серпня 2017 р.

Спасатели продолжают тушение лесных пожаров в 3 южных областях

Сьогодні о 09:09РБК-Україна

Украинские спасатели продолжают ликвидацию лесных пожаров в Херсонской, Николаевской и Днепропетровской областях. Об этом сообщает пресс-центр Госслужбы по чрезвычайным ситуациям.

В частности, отмечено, что на территории Днепровского лесничества в Херсонской области в 06:30 20 августа пожар был локализован на площади около 70 гектаров (из них 40 га верховой пожар хвойного леса).

"По состоянию на 7:00 20 августа продолжается тушение отдельных очагов тления. К ликвидации пожара привлечены 140 человек и 51 единица техники, из них от ГСЧС 72 спасателя и 21 единица техники. Также привлечены два самолета АН-32П авиации ГСЧС и вертолет МИ-8 Вооруженных Сил Украины", - говорится в сообщении.

В свою очередь в Николаевской области в 16:50 19 августа пожар в лесном урочище Новопетровское был локализован.

"По состоянию на 7:00 20 августа продолжается тушение отдельных очагов тления. К ликвидации пожара привлечены 140 человек и 30 единиц техники, из них от ГСЧС 90 спасателей и 18 единиц техники", - доложили в ведомстве.

Кроме того, в Днепропетровской области по состоянию на 7:00 20 августа на территории Павлоградского лесничества, вблизи хутора Самарский, открытого горения нет, спасателями проводится проливка отдельных очагов тления.

Напомним, ранее сообщалось, что в Херсонской и Николаевской областях возникли лесные пожары.

https://www.ukr.net/#homeDetails/proisshestvija/57237213/

Відповідь п. В. Борейку на його «Самые главные враги леса, оказывается экологи» - Микола ЗАВАДА

Відповідь п. В. Борейку на його «Самые главные враги леса, оказывается экологи» (див. «Український лісовий портал»)

Чомусь пригадуються слова Омар Хаями, які іноді вживав при мені мій незабутній керівник професор Валентин Іванович Гусєв, реагуючи на подібне: «Мене ніколи не відштовхувала бідність людини, вади її зовнішності. Інша справа, коли бідність її душі і помислів». Зрозуміли, про кого і про що йде мова? Хто такий Валетин Іванович Гусєв? Автор неповторної праці «Определитель повреждений, древесных и кустарниковых пород…», подібної до якої ніхто в світі для своєї країни не написав і не напише. Одним із останніх його прохань до мене було: «Миколо, пообіцяй, що колись перекладеш її українською». Це було сказано тридцять три роки тому назад. Він відчував, що ця праця рано чи пізно Україні буде потрібною. Потрібною, як ніколи зараз! Виходить, цінність науки і в передбаченні теж.

Хоча немає ні часу, ні бажання на цю відповідь людині (людям), які ніколи не вчили лісівництво, зокрема, лісову ентомологію – науку про найбільш багаточисельний клас тварин в лісових біоценозах (а не птахів і т.п.). Але, оскільки я впевнений, що Валентин Іванович теж не втримався б і дав би відповідь на цей наклеп, тому я змушений за нього це зробити заради його світлої пам’яті.

Вони незнайомі, зокрема, з працями геніїв лісівничої науки: академіка П.С.Погребняка, професорів З.С.Голов’янка, М.М.Падія та Г.І.Васечка й інших. Ви, як видно із Вашої нервової відповіді, пане Борейко, і в очі їх не бачили, свідомо ігноруючи. Ось одне речення із П.С.Погребняка «Общее лесоводство» М.1988, стр. 385 (учебное пособие): «Кроме обычных примов воспитания насаждений к категории ухода относятся также санитарные рубки, заключающиеся в удалениии ослабленных, больных и сухостатных деревьев, которые опасны как середа для размножения насекомых – вредителей, переходящих затем на здоровые деревья». Що, для Вас цю працю потрібно перекласти українською? А Ви В.Борейко: «Ах-ах, рученята обрубують».

До слова, при черговому моєму відвідуванні лісів Чернігівщини («Поїхав я поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми», майже за нашою, слава Богу живою, Ліною Костенко), мені лісівники задавали питання, на які я не зміг відповісти. Тому, прошу пана Борейка відповісти їм на це запитання, оскільки воно стосується тільки його: «Чому це він пише тільки російською, чому вдягає навушники на українських круглих столах та інших засіданнях? Він, що не знає мови держави, яка платить йому зарплату і його КЕКЦ? Чому так старається занурити, ліс створений нашими руками, у лайно мертвої деревини по саму його верхівку? Можливо тут замішаний наш північний сусід? Нагадайте знову йому Ліну Костенко: «Сусід північний, хижий і великий. Дрімучий злидень любить не своє. Колись у греків Янус був дволикий, а в цих орел двоглавий. Заклює» А може просто причетні свої, як часто буває (див. пропозиції Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 04.07.17 «Про концесію, приватизацію, ліквідацію державних підприємств лісового господарства?» Відповісте їм?

А тепер по суті відповіді на Ваш ПАСКВІЛЬ:

Перше. Стосовно «доносів» закинутих мені. Ніколи ні я, ні хтось із близьких мені за всю історію України не були членами ніяких то партій і доносів не писали. На жаль, їхні результати за своє життя бачили і бачив. Може серед Ваших відомо як це робилося і робиться?. В народі кажуть: «На злодієві й шапка горить!?».

Друге. Моя «некомпетентность» в питаннях лісової ентомології, зокрема в тому, що я начебто не знаю, що верхівковий короїд літає в червні. Так, всі мої підручники і моїх вчителів та попередників чітко про це вказують. Ну й що, бігати, по вашому, з сачком по лісі і ловити цих 4-5 мм істот, коли вони літають в червні (тобто вже після сезону тиші?) та ще й на висоті більше 10 метрів? Дурка цій людині забезпечена! А що було до червня, в період так званого вашого «періоду тиші»? А було: перезимувавши самці і самиці цього самого верхівкового короїда (ще раз підкреслюю- перезимувавши), тобто самі сильні особини популяції, зголоднівши, з настанням тепла, створюють такі сильні свої сім’ї, що й не снилось всім нам (в кінці березня – початку квітня). Їхні дітки-личинки, які виходять з їхніх яєчок, там вгорі, в кроні дерев і під кроною під тонесенькою корою сосен таке витворяють, що вже із середини травня і до кінця «сезону тиші» ці бідні сосни вже не жильці. В цей час це чітко бачать навіть не тільки спеціалісти-лісівники, а прості громадяни із вікон своїх авто. То, що по Вашому, чекати 15 червня, щоб вилетіло згадане Вами перше покоління і вибачити їм за заподіяне? А може не дати їм такої можливості і доконати їх ще в зародку наступної біди? Тим більше, що їхні резервації вже відомі і це світовий пріоритет саме української лісо-ентомологічної науки. Більш детально про переваги цього першого заходу – вибіркової санітарної рубки свіжезаселених дерев та їх термінової реалізації (вивезення з лісу) читайте в працях відомих українських вчених, в моїх та вельмишановної В.Л.Мєшкової. Це ж 50% виходу ділової, це робочі місця, це відрахування в місцеві бюджети. Не зробиш цього – дрова, пожежі… і т.д.

Звідки з’явився мій інтерес до вивчення цих істот? Це давня історія. Коротко: в шестидесяті роки, як молодий спеціаліст після лісогосподарського «доганяв» за вказівками партії (хоч ніколи не був її членом) Італію по виробництву паперу. Для цього осушував болота уздовж річки Горинь (Висоцька ЛМС, Дубровицький лісгосп на Рівенщині) та створював на цих осушених болотах плантації із швидкоростучої тополі. Через десять років ці тисячі гектарів лежали! І положили їх тополеві вусачі! Скільки це коштувало Україні за ігнорування при цьому науки, яка називається лісова ентомологія? З тих пір мені, як сину лісника, який народився і виріс в лісі, світила одна дорога – стати лісовим лікарем. Цьому я й присвятив все своє життя, залишившись останнім представником лісо ентомологічної школи З.С.Голов’янка, В.І.Гусєва, М.М.Падія.

До якого ж висновку я прийшов за п’ятдесят років мого викладацького та, зокрема, ще й до того десять років виробничого шляху:

1. Біологічні пожежі потрібно гасити допоки вони ще не «розгорілися» з їхніх резервацій.

2. Ліс без науки – не жилець. «А ліс без душі – дрова» (Григорій Сковорода).

3. Часто для того, щоб ліс жив - потрібна також і своєчасна політична воля.

Третє. Щодо моєї «дремучей безграмотности относительно мертвой древесины – синонима живого леса». Звідки ця безграмотність в мене взялася? Знову від батьківського лісу. Щоб розрахуватися за роботи в лісі, селянам, що приїжджали до нього кіньми за 15 км із с. Погреби до Камянського лісництва, треба було шукати сухостійні дерева. Це було не так просто. І якщо таких не вистачало, то дозволялося згрібати їм хвойну підстилку. І чомусь ліс не всихав, навіть після страшної засухи 1946 року, після якої люди і я в тому числі опухли з голоду в 1947 р., а скільки померло? Я тоді ще бачив, чому ліс не всихав. Ніякої мертвої деревини в лісі не валялося! Були своєчасні рубки виховання. Не обрубування гілок-рученят (по Вашому), а такі, які залишали після себе здорові насадження. Для розуміння всього цього всім нам можна порівнювати з наведенням «порядку» в будинку, де господиня може завести тарганів, клопів, вошей, стоножок і т.д. через брудноти. То що, виходить тепер винне село, якого немає, чи «коні винні», яких також немає? То може спишемо все це на глобальне потепління і взагалі проігноруємо лісівничу науку?

Четверте. На ваше: «Рубками в качестве мер по борьбе с короедами в очередной раз г. Завада показал себя непрофессионалом». Відповідь: «Треба було б Вам добавити «своєчасними рубками». Якщо незрозуміло - «своевременными!». Цей факт Вами свідомо випущений чи випадково? До цього призиває вся українська лісоентомологічна наука, до якої прислуховуються наші сусіди: Білорусь та Польща. До цього часу, наприклад, в Білорусі є Міністерство лісового господарства. У нас така установа була до 1997 року. В кожному лісгоспі Білорусі є лісопатолог – лікар лісу. Не дивлячись на те, що ми на них напускаємо такі хмари так званих шкідників, їм ці біологічні пожежі якимось чином вдається своєчасно гасити. З народної мудрості: «Не вчіть яблуню як плодоносити яблука – краще відженіть від неї свиней». Чи згодні Ви з такими перлами? І тоді ліс буде завжди здоровим і круглий рік у ньому буде «ТИШІА», де можна буде почути не «визг» бензопили, а у відповідний строк і спів солов’я. Чим якомога раніше почнеться виховання лісу, тим швидше настане ця тиша.

ВИСНОВОК:

1. Ще раз нагадую, що український ліс не тайга, не Фонтенбло і навіть не Біловіжська Пуща. Умови лісу для північного сусіда далекі до українських. Наш ліс, як дитина, без виховання не відбудеться. Мова весь час йде про соснові насадження Лісостепу та Полісся України, а не про листяні, де тиша - «сама –собою».

2. Не перерваним слідом до майбутніх поколінь ми будемо тоді, коли слідуватимемо трьом «П»: професіоналізму, патріотизму, порядності.

3. Лісівничий професіоналізм сучасного еколога загрозливо низький! Хотілось би, щоб із-за цього не втратився престиж лісівника, не постраждала лісівнича наука.

4. Із Гіпократовського: «Не нашкодь» вже мало! Маймо совість! Що зробити, щоб на місці нашого українського лісу не з’явився надпис: «Загинув через дурість?» Дуже хотілось би дожити до того часу, коли український ліс видужає.

Апологет своєчасних лісових рубок
 М. Завада

НАГАДАЄМО


Самые главные враги леса, оказывается, это экологи!


Владимир Борейко, Заслуженный природоохранник Украины, директор КЭКЦ

Главное-найти врагов.И свалить на них все проблемы. И еще расстрелять. А все остальное приложится. Так было у нас во все времена. И сейчас тоже.
Апологет лесных рубок, лесовод из НУБиПа г. Завада в своей статье « Мушу застерегти», больше похожей на донос, назвал главных авторов таких неугодных ему новых Санитарных правил в лесах Украины . Ими оказались 4 эколога, которые , представьте себе, какие негодники , еще и « пиарятся» на этих правилах. Остальных авторов Санитарных правил г. Заваде установить не удалось… https://www.lisportal.org.ua/81579/#comment-13171
Видно искал плохо. Или ворон ворону глаза не выклюет.

Именно эти « враги» леса , то бишь экологи, добились Сезона тишины, охранных зон для редких птиц, ограничений для сплошных рубок , сохранения мертвой древесины в ПЗФ и прочих « негодных», по мнению г. Завады , « революционных преобразований».
А судья кто? Насколько г. Завада компетентен в обсуждаемых вопросах? Давайте разберемся.
К сожалению, статья  г. Завады страдает многочисленными научными неточностями и ошибками.Они непростительны для  автора , который называет себя ” ученым”. Например, г. Завада пишет “-Цими «заходами», наприклад, соснові та ялинові ліси України залишаються до 15 червня сам на сам з хмарами короїдів, які саме в квітні-травні масово ушкоджують їх”.
На самом деле самый ранний  вылет первого потомства шестизубого и вершинного короедов, по данным В. Мешковой, наблюдается в Украине в третьей декаде июня   http://ecoethics.ru/sezon-tishi-ta-sanitarno-ozdorovchi-zahodi/    , то есть уже после Сезона тишины, а отнюдь не в ” апреле-мае”.Именно тогда, то-есть после Сезона тишины и рекомендует Валентина Мешкова рубить отдельные пораженные короедами деревья, если,конечно, их удасться вовремя идентифицировать .Но не в апреле-мае, как предлагает г. Завада.И не сплошняком, как хотят многие лесники.
Или другая ее цитата= «Оці два види жуків можуть утворювати декілька поколінь на рік, у тому числі сестринських, тобто заселення дерев жуками того чи іншого покоління триває постійно від середини травня і до серпня. Потомство жуків цих видів , які найбільш рано заселили дерева, вилітає наприкінці червня – на початку липня. а їхні онуки – у вересні.
Тому вчені багатьох країн не рекомендують проводити будь-які рубки в літні місяці». https://www.lisportal.org.ua/81579/#comment-13171

Так же г. Завада показал свою  дремучую безграмотность и в других экологических и биологических вопросах. Так, он не понимает, как это мертвая древесина может быть синонимом живого леса. А очень просто-именно в мертвой древесине обитает около одной трети лесного биоразнообразия. Именно на мертвой древесине встречается  большое количество редких грибов, папоротников,лишайников, различных насекомых.Именно мертвая древесина  является лучшим субстратом для возобновления леса, а также способствует задержанию в лесу влаги и в конечном итоге удобряет почву.
Конечно, если лес рассматривать как склад вертикально  стоящих дров, то может  кое в чем и прав г. Завада. Но это не склад дров, а биоценоз, и леса не есть частная собственность лесников, а достояние народа Украины, в том числе и экологов, которым не безразлична охрана  биоразнообразия.
Теперь по поводу рубки усыхающих из-за короедов сосняков, которыми так пугают нас ровенские лесники. Валентина Мешкова в своем комментарии считает, что бороться с короедами невозможно- ““Боротися” з жукам неможливо, вилучення заселених дерев не зменшує їхню чисельність, навпаки може зрости кількість сприйнятливих  для заселення  дерев поряд із вирубаними у зв”язку з механічними пошкодженнями та раптовим освітленням”.https://www.lisportal.org.ua/81579/#comment-13171

Ио-есть г.Завада, призывающий к рубкам в качестве меры по борьбе с короедами , в очередной раз показал себя как непрофессионал.
И вообще, у меня возник глобальный вопрос, если с короедами-шестизубым и вершинным, по мнению доктора наук, ученого с мировым именем Валентины Мешковой бороться невозможно, то зачем нужны все эти сплошные санитарные рубки? Более того, если   из-за этих рубок короеды еще больше увеличивают свою численность? Какой то абсурд! Сплошные и выборочные рубки десятилетиями применяли наши украинские лесники, а проку то от них нет никакого. Наоборот, леса сохнут все больше и короеда тоже все больше. Так зачем тогда рубить, если это не эффективно? Ну если у меня болит голова, я же не буду пить   слабительное?
Теперь по поводу того, какие редкие виды живут в усыхающих сосняках, ельниках и дубравах. Тут наши оппоненты, презирающие науку экологию, экологов, биологов , сукцессию,да и вообще лесную науку, опять попали  пальцем в просак. Дело в том, что именно усыхающие сосновые ( и еловые)  участки как раз являются излюбленным местом обитания таких редких, занесенных в Красную книгу Украины животных  как клинтух,  белоспинный и трехпалый дятлы, змееяд, скопа, пчела-плотник.
Усыхающие дубравы-излюбленное место обитания таких краснокнижников как большой дубовый усач, жук-отшельник, плоскотелка огненно-красная Именно лесники « помогли», при помощи пилы и топора « внести» эти виды в Красную книгу.Поэтому лесников, в рамках действующего законодательства, видимо ,придется привлекать к уголовной  и административной  ответственности за уничтожение мест обитания этих редких видов путем вырубки сухих и усыхающих сосен, елей и дубов.
И последнее. Как мы выяснили,  г. Завада не только «большой» специалист в рубках, в борьбе с короедами, но и еще в орнитологии, и поэтому ему не нравится 1000 м. охранной зоны для черного аиста.
Он, наверное, думает, что  этих черных аистов в Украине как ворон-тысячи?Или миллионы как воробьев? На самом  деле их численность как редкого вида очень сократилась, опять же благодаря лесникам и таким апологетам рубок как г. Завада и насчитывается, по данным Красной книги, всего   450-500 штук. Черный аист -очень осторожная и пугливая птица и поэтому,  если для его спасения 1000 указанных метров охранной зоны окажется недостаточно, то  мы будем добиваться охранной зоны в 2000 ил 3000 метров. Не боясь огорчить этим г. Заваду.
И последнее. Если я не ошибаюсь, г. Завада в одной из газет, пару лет назад, кажется в « Зеркале недели», писал о том, что рубки леса, оказывается, это метод « воспитания» леса. Очень образное и жуткое  сравнение. Это как воспитание детей путем отрезания рук и ушей.

У Олешківському районі на площі щонайменше 70 га сталась лісова пожежа


На Херсонщині знову горить ліс. Пожежа виникла неподалік с. Підстепне в Олешківському районі, передає ПІК.

У Дніпровському лісництві Олешківського району на площі щонайменше 70 га сталась лісова пожежа.

За попередніми даними, пожежа сталась через підпал сухої трави.

Боротьба з полум’ям ускладнюється високою температурою та швидким вітром.

До ліквідації пожежі були задіяні від усіх служб близько 50 одиниць техніки, 150 чоловік ообового складу, два літаки та один гвинтокрил ЗСУ.




Коментар першого заступника начальника обласного лісового та мисливського господарства Володимира Михайленка



Голова Олешківської РДА Олена Кравченко-Скалозуб





Коментар голови департаменту екології ХОДА Юрія Попутька


Заступник начальника головного управління ДСНС в Херсонській області полковник цивільного захисту Юрій Гатілов

Подробнее: https://pik.ua/news/url/na-hersonschini-stalas-najpotuzhnisha-lisova-pozhezha-roku

субота, 19 серпня 2017 р.

Херсонский лесхоз навынос

Доработались: Херсонский гослесхоз остался без руководителя. На предприятии, в ведении которого около 30 тысяч гектаров рукотворных лесов и плавней, из-за отсутствия бюджетного финансирования и хронической невыплаты зарплаты еще несколько месяцев уволился его директор Александр Глод.

С того времени здесь не могут назначить даже исполняющего обязанности директора.
— Кандидатуру исполняющего обязанности директора в Государственное лесное агентство Украины подали еще 19 июля. Однако, помимо Гослесагентства, ее должно согласовать еще и МинАПК Украины. А в МинАПК этого согласования по неизвестным причинам до сих пор не провели, — поясняет начальник областного управления лесного и охотничьего хозяйства Виктор Тищенко.— В Херсонском гослесхозе некому даже подписывать важные финансовые и хозяйственные документы, люди увольняются — по сути, там только охрана и осталась.
Впрочем, номинальное присутствие охраны вовсе не мешает расползанию материальных ценностей с территории лесхоза. Сперва пропадали аккумуляторы и прочие автозапчасти. Затем пришла очередь автономной установки для тушения лесных пожаров.

Это довольно габаритная конструкция с баком на 600 литров воды и насосом, которая монтируется на базе автомобиля УАЗ. Для ее переноски вручную нужно 3—4 человека, но в полиции подозревают, что никто ее никуда не переносил и через забор не перебрасывал: просто погрузили на машину и вывезли.

Охранник в совершении преступления либо пособничал, либо какие-то ''друзья'' его споили до беспамятства, чтобы не мешал. С такими порядками удивительно, как еще административное здание лесхоза по кирпичику не разобрали. Но лиха беда начало — до этого тоже может дойти. 

"Новый День"

http://khersonline.net/novosti/proisshestviya/90350-hersonskiy-leshoz-navynos.html

Екологія в лісівництві: аспекти реформування

Замість формування в лісівництві багатоукладної економіки з метою раціонального використання, охорони та захисту земель відбувається зворотний процес




Питання екології небезпідставно хвилюють українське суспільство та наших закордонних партнерів. До українського лісівництва як галузі рослинництва це має пряме відношення. Адже ліси (точніше — лісові екосистеми), за даними Державного земельного кадастру України, в загальному балансі землекористування займають понад 10 млн га. Будучи при цьому постійним подразником у плані виробництва і реалізації лісових матеріалів та частих випадків порушення екологічної безпеки при вилученні деревини з лісових екосистем.

Якось у телерепортажі директор Київського еколого-культурного центру В.Борейко говорив про істотну недосконалість лісового законодавства. Але казати в загальному значенні про недосконалість законодавства простіше, ніж назвати фактори, які його породжують. Складно виявляти їх походження та причини, визначати пряму чи приховану участь у цьому процесі посадовців. До речі, термін "державна лісова охорона" походить із ХVIII ст. Держлісохорона давно перетворилася на лісову службу і має складніше призначення. Безперечно, ліси в Україні гарні, але потребують високопрофесійного управління.

Відразу зазначимо, що часті публічні дискусії про непомірні рубки в лісах України, суворо кажучи, далекі від реального стану лісової справи. У найрозвиненіших країнах Європейського Союзу експлуатаційне призначення мають понад 87%. В Україні ця цифра становить 58,4%. У той же час у джерелі ЄЕК/ФАО (Глобального звіту ЄЕК ФАО Trends in removals of wood products 1990—2005) — 63,4%. Це лише підтверджує негативну тенденцію державного управління, що суперечить європейському досвіду та потребам національної економіки. Адже, з огляду на українські земельні простори, кожен відсоток — це 68,4 тис. га. Якщо перевести ці цифри на кубометри деревини за середньорічним її приростом — проглядається "втрата" понад
250 тис. кубометрів на рік. У країнах ЄС відсоток лісів експлуатаційного призначення (Forest available for wood supply) значно вищий, ніж в Україні. Виходить, що менеджери українського лісівництва щороку мають понад 8 млн "вільних" кубометрів, що служить потужним джерелом для тіньової економіки за рахунок узятої нами в лапки "втрати".

Однак у будь-якому випадку оцінки та пропозиції В.Борейка керівні органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування, мабуть, повинні взяти до уваги й задуматися, як вивести галузь українського лісівництва з малоефективного стану.

Передісторія

Свого часу (2003 р.) Міжвідомча аналітично-консультативна рада з питань розвитку продуктивних сил і виробничих відносин при Кабінеті міністрів України під керівництвом народного депутата України, академіка НАНУ І.Юхновського в одному з висновків справедливо зазначала: "Система господарювання в українських лісах неефективна, в результаті чого держава як власник лісових ресурсів зазнає збитків. Така система вимагає істотних і термінових змін". На жаль, шановний Ігор Рафаїлович під час переговорів із топ-менеджерами Держкомлісгоспу України (на той час — правонаступник колишнього Міністерства лісового господарства України), а також із галузевими науковими установами підтримки не знайшов.

Таким чином, цінні й необхідні пропозиції для реформування лісової справи в Україні та переведення її діяльності на принципи еколого-економічної стабільності все ще залишаються актуальними. Це означає перевести землекористування в галузі лісівництва на самооплатність і прибутковість. Адже головним суб'єктом господарської діяльності, з ідентифікованою відповідальністю землекористувачів, мають виступати відомі багатьом лісгоспи, а не держава. Про ці фундаментальні принципи здійснення землекористування в галузі лісівництва менеджери науки та виробництва, мабуть, не подумали. Хоча основним аспектом лісівництва має бути його еколого-економічна виваженість із ідентифікованою відповідальністю за використання землі та дотримання при цьому природоохоронних норм і правил.

Останнє, хоч як прикро про це казати, відбувається в галузі, забезпеченій фахівцями з вищою і середньою лісогосподарською освітою та з необхідним досвідом. До речі, перехід до підготовки інженерів лісового господарства в Україні провели в 50-ті роки минулого століття, замість колишньої спеціальності "вчений лісівник". Це було пов'язано з істотно зрослими вимогами до відповідних фахівців, у т.ч. з питань організаційно-господарського управління лісогосподарським виробництвом і лісоексплуатацією, що відноситься до лісоінженерної справи. До навчального процесу вводилися додаткові для вивчення дисципліни — лісоексплуатація, технічна механіка, будівельна справа тощо.

Законодавчі еківоки
та норми

У чинному Лісовому кодексі України, до якого більш як 20 останніх років вносили зміни та уточнення, дотепер записано: "Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основними цільовими призначеннями вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави". (ЛК, ст. 1). І далі: "Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки" (там же, ст. 2). У таких визначеннях перекручено норми Земельного кодексу України. Згідно з його ст. 20, "Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади… та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень". При численних ремарках у нормативно-правових актах із лісового законодавства щодо виняткової екологічної значимості лісів, для належного її відображення в облікових і статистичних матеріалах немає чітких визначень.

Конституція України визначає природним ресурсом не "лісовий фонд", а "землю" як "об'єкт права власності українського народу". За Земельним кодексом України: "Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї)" (ст. 2 п. 3).

Юридичні, організаційно-технічні, фінансові та фіскальні служби не побачили в нормах Лісового кодексу України та в інших підзаконних актах протиріччя завданням проголошеної в Україні земельної реформи, створивши тим самим найширші можливості для розвитку корупції та тіньової економіки в питаннях "лісокористування". У цьому терміні закладено корупційну основу, тому що розмитість його опису прикриває реальний його зміст — "користування деревиною".

Хоч хто та як дивився б на українські ліси, але вони є продуктом діяльності людини. Уважний читач помітить "ущемлення" становища лісівництва як галузі землеробства та рослинництва тим, що в Земельному кодексі України облікову категорію "землі лісогосподарського призначення" поміщено на сьоме місце, хоча фізично вони посідають друге місце (17,6%) після сільськогосподарських земель (70,8%). І, головне, ніхто з лісових менеджерів не ображається. Мабуть, у тіні працювати спокійніше, пафосно повторюючи народу, що "Ліси України є її національним багатством… і є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах" (ЛК, ст. 1).

Практичні шляхи реформування
в лісовому господарстві

Насамперед відповідні нормативні вимоги слід було б установлювати щодо категоріїземлекористування "землі лісогосподарського призначення", і в їхньому складі— "землі лісові", їхньоговикористання для формування лісових екосистем, вирощування та реалізації деревини. Адже дикорослі гриби, плоди та ягоди, лікарські рослини, очерет тощо — це лише супутнє до лісівництва. До того ж, у продовольчому балансі країни вони не мають якогось вагомого значення. Лісова служба ніколи та ніде публічно не показує їхні обсяги за суб'єктами адміністративно-територіального розподілу та в цілому по країні , тим паче — порівняно з підприємствами сільськогосподарського виробництва. Адже зрозуміло, що головне призначення лісівництва — вирощування деревини, її вилучення з метою одержання доходу та для виробництва лісових матеріалів ринкового попиту, постійного та неодмінного лісовідновлення. Але й ці дані в публічній інформації ніколи не висвітлюються, наче в лісівничому секторі країни немає інженерно-технічних служб і державних службовців, зобов'язаних не лише читати та переписувати статистичні відомості, а й розуміти їх, бути спроможними розробляти й рекомендувати необхідні рішення для вдосконалення виробництва та підвищення його еколого-економічної ефективності.





Наводимо лише один приклад із лісогосподарського виробництва по Україні (див. рис.) порівняно з сусідніми країнами, використовуючи дані інформаційної таблиці Глобального звіту ЄЕК ФАО Trends in removals of wood products 1990—2005 (за розрахунками автора на основі даних GFRA_2010).

Звернемо увагу також на те, що назву цього документу в перекладі з англійської на українську наведено як "Тенденції зміни обсягів вивезення деревних продуктів, 1990—2005 рр." Тоді як правильнішим, таким, що відповідає змісту, був би переклад: "Тенденції в галузі вилучення лісових матеріалів", тому що англійське слово removals українською мовою може перекладатися і в значенні "вилучення". Саме це слово відповідає екологічному змісту вилучення деревини з лісових екосистем для виробництва лісових матеріалів. Із цього, безумовно, виходить екологічний сенс вилучення деревини (не рубання лісу!) в галузі лісівництва (англ. — Forestry).

Для більш прискіпливих читачів слід повідомити, що переклад українською мовою як "вивезення деревини" в радянські часи по-своєму був виправданий, оскільки, будучи пов'язаним із плановою системою "державне управління лісами", дозволяв розраховувати потребу в кількості машин і механізмів, необхідних для трелювання лісових матеріалів, транспортних засобів для вивезення їх до нижнього складу, паливно-мастильних матеріалів та інших матеріально-технічних засобів. Сьогодні соціально-економічні умови та вимоги істотно змінилися — на передній план виходять екологічні наслідки вилучення деревини для виробництва лісових матеріалів (простіше кажучи — рубання лісу) для довкілля. Єдино правильною назвою цього лісівничо-екологічного та економічного заходу був би термін "вилучення з лісових екосистем деревини для отримання доходу, а також для омолодження, формування екологічно врівноваженого розподілу лісонасаджень за віковими категоріями, підтримки їх у динамічно врівноваженому стані".

Другий висновок з наведеного графіка має виключно економічний зміст, тому що питання полягає в наступному: чому в Україні за всі зазначені роки обліку (15 років!) дрова становлять 30 і більше відсотків від загального обсягу виробництва лісових матеріалів? Адже за відсотками стоять фізичні обсяги РЕАЛІЗАЦІЇ лісових матеріалів у кількості понад 5 млн кубометрів на рік! Лісогосподарське підприємство обчислює на їх основі рентну плату в дохід державного та місцевого бюджетів. Хоча, відповідно до Податкового кодексу України, плата за дров'яну деревину в 9—37 разів менша (на прикладі деревини сосни третього розряду такс), ніж за круглі лісові матеріали залежно від діаметра. У середньому — у 20 разів менша. Фахівцям і контролюючим органам можна не проводити жодних аудитів (і так все видно!) щодо правильності такої таксації лісосічного фонду. Натомість потрібно розуміти зміст податкового законодавства і вчасно застосовувати владні повноваження для притягнення відповідних осіб до відповідальності (щонайменше — дисциплінарної) за таку таксацію лісосічного фонду, неналежне виконання ними посадових обов'язків, прийняття та поширення недостовірної інформації щодо оцінки лісосічного фонду.

Наведений на рис. приклад — не просто картинка, а інформація для лісівничого та фінансового осмислення та, щонайменше, підготовки пропозицій з метою поліпшення фінансово-економічних й екологічних механізмів удосконалення діяльності лісогосподарського виробництва. Це той випадок, коли "у краплі відображено весь світ" українського лісівництва. Так, даний приклад однозначно відображає наступне:

— ідеологія "державне управління лісами" не відповідає завданням, умовам і можливостям організації лісового господарства на принципах ринкової економіки України;

— матеріали таксації лісосічного фонду недостовірні, теоретично не підтверджуються розробленими наукою таблицями ходу росту лісових насаджень та сортиментними таблицями основних лісоутворюючих порід, зокрема, щодо відносної кількості дров'яної деревини порівняно з сусідніми Білоруссю, Польщею та Словаччиною;

— неспроможність центрального та регіональних апаратів управління лісовим господарством до проведення аналізу обліково-аналітичної інформації про стан і використання земель лісогосподарського призначення, в тому числі — земель лісових для формування лісових екосистем, їх відповідності типам лісозростаючих умов;

— завдання політичні та практичні, що випливають із проголошеної ще в в 1990 р., земельної реформи, в лісівництві виявилися непосильними для центрального органу виконавчої влади в галузі лісівництва України.

Проблема полягає в тому, що вже багато років найбільш важливим і складним в галузі лісівництва було й залишається здійснення земельної реформи, проголошеної постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 р. Строк її завершення неодноразово продовжували, а згодом взагалі призабули. Але її завдання від цього не втратили своєї актуальності ні з економічних, ні з екологічних міркувань.

Замість формування в лісівництві багатоукладної економіки з метою раціонального використання, охорони та захисту земель, визначених завданнями земельної реформи, цей процес набув зворотного напряму — одержавлення. Тепер його "пов'язують" ще й з мисливським господарством, а також з іншими функціями та послугами, які є супутніми для лісівництва, але не його головною продукцією.

Рано чи пізно органи державної влади та місцевого самоврядування, які за Конституцією наділені повноваженнями здійснювати права власника щодо користування земельними ресурсами, мусять усвідомити свою відповідальність за розпоряджання, раціональне використання та охорону земель лісогосподарського призначення. Академік НААН України О.Фурдичко конкретно та найбільш вдало визначає в лісогосподарському виробництві аспект використання землі належним чином: "Одержання найбільшої користі (доходу) від використання землі має стати пріоритетною умовою для надання земельних угідь суб'єктам лісогосподарської діяльності". Він також зауважує: "Колишні лісгоспи (лісові господарства як юридичні особи), будучи де-факто постійними землекористувачами, де-юре визначені як "постійні лісокористувачі" з несумісними для цього повноваженнями державного контролю в лісах усіх відомств".

Саме ці положення слід враховувати при розвитку лісівництва як галузі лісового землеробства та землекористування на загальних засадах європейського лісового законодавства. При цьому екологічні принципи лісівництва необхідно матеріалізувати шляхом розрахунків і формуванням моделей лісових екосистем за віковими категоріями в межах головних лісоутворюючих порід.

Висновок

Як показав час, центральний орган виконавчої влади в сфері лісового господарства з різних причин не сприяв проведенню земельної реформи та переведенню лісівництва на принципи ринкової економіки. Об'єктом праці він усе ще визначає "ліс", хоча об'єктом економічних відносин у лісовому господарстві є "земля, земельні угіддя". Лісова рослинність та інші компоненти лісових екосистем у наш час — лише результат господарської діяльності людини. Подальше просування реформування в лісовому господарстві доцільно перенести з Києва на регіональний рівень, у межах суб'єктів адміністративно-територіального розподілу країни, що, до речі, відповідало б децентралізації влади, яку проводить держава Україна. І при цьому покласти на їх керівні органи повну відповідальність за раціональне використання та охорону земельних ресурсів, у т.ч. за вилучення деревини з метою виробництва лісових матеріалів, згідно з лісівничими та природоохоронними нормами та правилами переведення лісівництва на основи самоокупності та прибутковості лісогосподарського виробництва. 

пʼятниця, 18 серпня 2017 р.

Ліси потребують професіоналів, а не балакунів


Михайло ШПАКОВИЧ

Уже не один рік у державі точаться дискусії про реформування лісового та мисливського господарства, в яких, до речі, професійні лісівники-практики беруть участь епізодично. Здебільшого присуди виносять так звані аматори-балакуни, які про галузь і її проблеми знають не з власного досвіду, а розповідей, спостережень, ба навіть публікацій у ЗМІ і телепередач. Проведено десятки дискусій на найрізноманітніших рівнях і майданчиках, зламано і зігнуто сотні списів… Але… Все лишається на місці. Утім, погляньмо на лісову ситуацію з іншої точки зору: чи й справді там усе так погано, як це намагаються подати?Для мене як людини, котра понад 30 років працює в лісовому господарстві і має змогу порівнювати і аналізувати конкретну статистику, відповідь однозначна — ні!

Сьогодні лісове господарство України — чітко структурована, системно організована, з потужним кадровим потенціалом самоокупна галузь, яка приносить величезну користь громадам і державі в цілому. Саме це, вочевидь, і не дає спокою деяким «реформаторам», які, обливаючи брудом сьогоднішніх лісівників, хочуть дорватися до лісу, не думаючи про його збереження і примноження. Чи не основна проблема, з якої починаються дискусії, — так звана недосконалість розподілу функцій управління: мовляв, лісівники самі господарюють і самі себе контролюють. Чистісінька нісенітниця і вигадка.

Оцінка роботи керівника державного лісогосподарського підприємства — це насамперед стійкі продуктивні насадження, висока економічна ефективність господарювання, вчасний і повний розрахунок із державою за податками і платежами, належний соціальний захист працівників.

Разом із тим, незалежний контроль за їхньою роботою покладено на Державну екологічну інспекцію України, основні завдання якої, поряд з іншими, — охорона, захист, використання і відтворення лісів, ведення мисливського господарства та полювання. А для перевірок виробничо-фінансової діяльності є Державна аудиторська служба, податкова адміністрація, інші незалежні від лісівників контролюючі органів.

Низку підводних рифів мають відкриті конкурси на посади керівників державних лісогосподарських підприємств. Як на мене, лише в трудовому колективі може сформуватися лідер — професіонал, який пройшов усі виробничі щаблі. Хоча це не означає, що перемогти не може хтось «збоку». Однак це повинен бути виключно професіонал.

Зараз нарікаємо на незаконні рубки деревини в лісах України. Але їх можна викорінити лише тоді, коли не буде можливості збувати крадене. Тож питання риторичне: чому сьогодні боротьба з цією проблемою нагадує боротьбу з вітряками одного із героїв твору світової літератури?

Питання питань — охорона, захист та примноження лісів на сході й півдні України. Коштів, які тут отримують від галузі, не вистачає для компенсації витрат. А що заважає сформувати юридичну базу, яка давала б можливість спрямовувати їх із лісоресурсних областей до цих збиткових регіонів?

Від ведення лісового господарства державний бюджет щороку отримує мільярди від податків і зборів, а на його підтримку і розвиток, у тому числі в майже безлісних областях, потрібно приблизно 700—850 мільйонів гривень. Більше того, економічна природа основного податку, який сплачують лісівники — так звана плата за пеньок, або лісовий податок, саме й полягає в тому, щоб ці кошти вкладати в охорону, захист і примноження лісів. Склалася парадоксальна ситуація: галузь продукує величезний фінансовий ресурс, але ще на стадії формування бюджету майже не зважають, що від лісу потрібно не лише брати, а й вкладати в нього.

Одним із напрямів підтримки та забезпечення збалансованого ведення лісового господарства вважається розширення діяльності підприємств малого і середнього бізнесу. Погоджуюсь. Малий і середній бізнес на основі приватної власності та ініціативи доволі ефективний і результативний, до того ж у лісовому господарстві України є відповідні приклади. Можна порівняти і проаналізувати, взявши за основу такі показники, як стан лісових насаджень на цих підприємствах, скільки створено додаткових робочих місць, на скільки зросла сплата податків у місцевий та державний бюджети, зрештою, яка користь місцевим громадам та державі в цілому від такого ведення лісового господарства. А вже на основі цього робити конкретні висновки. Але ж ні — знову кидаємось у крайнощі, ставимо в нерівні умови державне виробництво і приватний бізнес, чим тільки заплутуємо ситуацію.

Вершина непрофесіоналізму — пропозиція здавати ліси в концесію. Без екологічного, економічного і будь-якого іншого обґрунтування це шлях до знищення не тільки лісів, а й усього, що в них живе. Складається враження, що галузь не реформується, а лише відкриваються кінгстони державного корабля, щоб він швидше пішов на дно.

Основне сьогодні — безумовне дотримання діючого лісового законодавства, розробка нових нормативно-правових механізмів, які узгоджувалися б із кращими зарубіжними аналогами і сприяли збереженню фауни і флори України.

Просто? Просто. А чомусь буксуємо.

Михайло ШПАКОВИЧ,
голова Сумського обкому профспілки
працівників лісового господарства,
для «Урядового кур’єра»