пʼятниця, 24 березня 2017 р.

Бурштинове Полісся — "дурні землі", "п'яний ліс" і "місячний ландшафт". Назавжди?


Проблема неконтрольованого видобутку та обороту бурштину в Україні виникла ще наприкінці 1980-х. З кожним роком вона набуває дедалі деструктивнішого характеру, що ускладнює та відкладає її остаточне вирішення. За весь цей час незаконний варварський видобуток сонячного каменю зумовив не тільки виснаження надр північних районів Волинської, Рівненської, Житомирської і Київської областей. Він призвів до величезних і непоправних втрат вітчизняного бурштину, мільярдних грошових ненадходжень до бюджету країни і завдав колосальної шкоди природі й жителям бурштинового Полісся.

Україна з перших років проголошення незалежності почала освоювати місцеві родовища бурштину. І відразу ж наштовхнулася на проблеми, аналогічні для бурштинового комбінату в Калінінградській області РФ: відсутність захисту природних ресурсів від розгарбування й знищення, розкрадання на всіх стадіях пошуково-розвідувальних робіт, нелегальний видобуток і оборот бурштину, не санкціонований державою старательський промисел тощо.
Загострення перелічених вище проблем у нашій країні призвело до порушення сформованої за століття екосистеми Українського Полісся, цілковитого занепаду державного видобутку унікального каменю, переважання непрозорих схем видобутку і кримінальних сутичок, відсутності легального ринку і заміни його тіньовим і контрабандою.

Причинами незаконного видобутку, скуповування, зберігання, переробки й реалізації бурштину є:

— неглибоке залягання від денної поверхні непродуктивних горизонтів бурштину, віддаленість від густонаселених центрів, залісненість і висока заболоченість території;

— відсутність або недієздатність законів про охорону надр і нормативно-правового забезпечення трудової діяльності в сфері видобутку, виробництва й використання бурштину;

— безробіття й тяжке становище населення, геоекологічне невігластво влади і місцевих жителів, у тому числі підростаючого покоління;

— неефективна протидія незаконному видобутку та обороту бурштину в Україні з боку парламенту, Кабінету міністрів, посадових осіб обласних, районних і сільських адміністрацій.

Як справедливо зазначили автори статті "Закон про бурштин. Грабіжники заплачуть і заплатять… податки з награбованого" (DT.UA №1 від 14 січня 2017 р.) А.Дровиченко, П.Єрмаков, О.Ремезова, "істотних законодавчих проблем з організацією легального видобутку й переробки бурштину в Україні немає". І додають: "Є проблема влади на всіх рівнях — від депутата сільської ради до високопосадовців і депутатів Верховної Ради, які через шкурні інтереси наполегливо перешкоджають легалізації одного з найприбутковіших для держави видів діяльності".

Цілком поділяю тривогу авторів через варварське розгарбування природних багатств і руйнування екосистеми Українського Полісся. Абсолютно обґрунтовані викладені ними конкретні пропозиції й рекомендації, спрямовані на вирішення проблеми бурштину, що охоплює широкий комплекс невирішених питань: видобуток, переробку, скуповування-продаж, зберігання й використання унікального продукту природи в різних галузях промисловості, сільського господарства й медицини. Лише розумне вирішення перелічених питань дасть змогу створити в Україні сучасну високоприбуткову галузь бурштинового виробництва.

Найважливіші проблеми українського бурштину — нелегальний видобуток і відсутність офіційного ринку — могли бути вирішені ще наприкінці минулого століття, коли бурштин незаконно копали місцеві жителі на невеликих глибинах (до 1,5–2 м), пробиваючи шурфи й використовуючи садові бури на локальних ділянках, що зазвичай примикали до розроблюваних родовищ і бурштинових проявів у районі Клесова Сарненського району, Дубівки—Каноничів Володимирецького району Рівненської області, частково — Маневичів Волинської області. Тоді було створене Державне підприємство з видобутку й обробки бурштину "Укрбурштин" у м. Рівне (1993 р.), згодом розділене на два дочірні — "Бурштин" і "Бурштинові копальні".

У 1998 р. уряд створив ДАК "Українські поліметали", а в 2001 р. "Бурштин" і "Бурштинові копальні" було об'єднано в ДП "Бурштин України", яке донині номінально займається видобутком і переробкою бурштину. Розпорядженням Рівненської облдержадміністрації №420 від 10 липня 1997 р. 52-му відділу спеціальної міліції м. Рівне доручено здійснення заходів щодо охорони родовищ бурштину та посилення контролю незаконних розробок у північних районах Рівненської області. Але, незважаючи на зусилля міліції, нелегальний видобуток, контрабандний продаж і злочинне вивезення вітчизняного бурштину за кордон, як і варварський наступ на природу Полісся рік у рік зростали.

Питання регулювання видобутку бурштину в Україні шляхом старательських розробок непромислових ділянок бурштинових проявів у ті роки на порядку денному ще не стояло, отже, і не було необхідності в розробці відповідних нормативних актів. У 1990-х роках органами центральної виконавчої влади були розроблені й затверджені:

— Кодекс України "Про надра" від 27 липня 1994 р. №132/94-ВР, у якому питання старательського видобутку бурштину в Україні не врегульоване;

— Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. №3852-ХІІ;

— Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р.;

— Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР.

Найбільш непродуманим і помилковим кроком було присвоєння бурштину статусу дорогоцінного каменю (постанова КМУ від 18 травня 1993 р. №5393 "Про державний пробірний нагляд"). Усупереч здоровому глузду й сучасній загальній класифікації кольорових каменів за їхнім застосуванням і цінністю, Кабмін дорівняв бурштин до алмазу, смарагду, рубіну, сапфіру, видобуток і обробка яких є пріоритетом виключно держави. І тільки виключивши бурштин з переліку дорогоцінного каміння, в Україні з'явиться можливість легальної торгівлі й старательського видобутку, створення бурштинових бірж, використання бурштину та продуктів його переробки в медицині та інших галузях.

Якщо в 90-х роках минулого століття обладнання нелегального старателя для видобутку бурштину складалося з лопати, лотка, сита й ручного бура, то на початку ХХІ ст. "чорні" старателі озброїлися сучасною важкою технікою — гідромотопомпами, драгами, екскаваторами та іншими гірничопрохідницькими засобами. Зрозуміло, масштаби руйнування й перетворення Полісся на бедленд — так звані дурні землі або "місячний ландшафт", значно зросли (див. фото).

янтарь бурштин

"Місячний ландшафт" Українського бурштинового Полісся


Перше десятиліття нинішнього сторіччя ознаменувалося розширенням площі порушених земель Українського Полісся. Несанкціонована проходка гірських виробок без засипання заглиблень після відпрацювання породи гідромотопомпами, екскаваторами та іншою важкою технікою призводить до порушення кореневої системи дерев, знищення чагарникового й трав'янистого підліска, у результаті чого на поверхні ґрунту залишаються піщані пагорби перемішаної породи та глибокі ями. Надлишок ґрунтових вод призводить до порушення стійкості кореневої системи, а згодом — до формування картини "п'яного лісу" і в підсумку — до його загибелі.

янтарь бурштин

"П'яний ліс" після нелегального видобутку бурштину


Незаконні гірські виробки на посівних площах і пасовищах завдають прямої шкоди й непоправних втрат сільському господарству. Крім безпосередньої шкоди, яка завдається екосистемам лісів, боліт і суходолів, мотопомповий видобуток бурштину повністю знищує близькоповерхневі (до 4–10 і більше метрів) продуктивні бурштиноносні горизонти, що формувалися протягом мільйонів років.

За своїм руйнівним впливом на природу варварський видобуток бурштину в умовах Полісся порівнянний з проявами негативних геологічних процесів. Екологічна ситуація в місцях нелегальних розкопок стала розглядатися як катастрофічна з важкими наслідками в майбутньому, що викликало резонне розуміння й широкий відгук в Україні та суміжних державах Балтійсько-Дніпровської бурштононосної провінції: Білорусі, Польщі, Калінінградській області РФ, Литві, Латвії та ряді інших європейських країн.

З метою ще більшого привертання уваги органів державної влади до розглянутої проблеми й вирішення цілої низки актуальних питань геології, використання бурштину та продуктів його переробки в Україні у 2007–2008 рр. було проведено три міжнародні конференції.

Інститут геологічних наук НАН України і Міжнародний благодійний фонд "Українська родина" за підтримки НАНУ, Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства фінансів, Рівненської облдержадміністрації, Державного гемологічного центру й Рівненської експедиції ПДРГП "Північгеологія" провели три міжнародні науково-практичні конференції "Український бурштиновий світ" у 2007-му та 2008 р. у Києві і в 2012 р. у м. Рівне. У роботі конференцій взяли участь учені й фахівці з бурштину, викладачі та студенти вузів, музейні працівники України, Білорусі, Польщі і Росії. Було розглянуто широке коло наукових проблем геології бурштину, у тому числі бурштиноутворення, стратиграфія, палеогеографія, особливості залягання продуктивних горизонтів, питання, пов'язані з обґрунтуванням пошукових робіт на бурштин і перспектив пошуків, екологічно виправданим видобутком і переробкою, а також правове законодавство з видобутку бурштину і його використання. Праці науково-практичних конференцій є у відкритому доступі ("Український бурштин", Київ, 2008, 154 с.; тези доповідей "Український бурштиновий світ" за 2007-й, 2008-й, 2011 р.).

При підбитті підсумків проведення другої Міжнародної конференції "Бурштиновий світ" 17 жовтня 2008 р. відбулося засідання круглого столу на тему: "Перспективи видобутку та легалізація обороту бурштину в Україні" за участі провідних спеціалістів галузі та служб безпеки і контррозвідки. Було розглянуто та обговорено перспективи розвитку сировинної бази бурштину промислового значення в Рівненській області, перспективи розвитку українського бурштину, його переробки й комплексного використання, шляхи підвищення ефективності координації дій та узгодження заходів, спрямованих на недопущення незаконного видобутку й вивезення бурштину-сирцю з нашої країни, а також стан і проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності в сфері видобутку, виробництва, використання та обороту бурштину в Україні.

Рішення конференції були надіслані тодішньому президентові В.Ющенку. Він видав відповідний указ "Про заходи щодо впорядкування видобутку бурштину в Україні", на який ні парламент, ні Кабмін уваги не звернули.

У 2010 р. в Україні з'явилася чергова надія на ліквідацію непрозорих схем видобутку бурштину, нелегальної торгівлі і контрабанди. У вересні того року Верховна Рада більшістю голосів (понад 300) ухвалила Закон "Про бурштин", що легалізує старательський видобуток і містить цілий ряд інших конструктивних положень, які й сьогодні широко обговорюються в ЗМІ.

Однак у грудні 2010 р. тодішній президент В.Янукович закон ветував. Згодом він віддав своєму синові Олександру і Ко на "розгарбування" бурштинові надра в північній частині Рівненської і Житомирської областей, на території яких скуповувалися у селян земельні паї, а В.Захарченку — родовище бурштину в с. Гулянка на Житомирщині, де нелегальний видобуток тривав і після втечі з України колишнього міністра внутрішніх справ. Це була повна перемога корупції й беззаконня, а також катастрофа надій на створення в Україні цивілізованого бурштинового виробництва. З цього року в Україні розпочався новий, ще більш руйнівний виток нелегального видобутку бурштину з надр Полісся, що охопив Житомирщину, частину Київщини і частково Чернігівщини, не кажучи вже про значне розширення по-варварськи експлуатованих площ на території Волинської і Рівненської областей.

Причому розкопки на цих територіях проводяться безсистемно й навмання в лісах, на ріллі і пустирях як місцевим населенням, так і заїжджими шукачами щастя практично з усієї України. Сюди ж під різними приводами приїжджають бандитські угруповання й кримінальні елементи з південного сходу України, з Львівської та Київської областей. Почастішали й сутички із летальним кінцем між місцевими жителями, "самооборонцями", представниками "Правого сектору", волинськими, рівненськими й житомирськими "старателями", поліцією й бандитами.
А де ж поліція, прокуратура, СБУ? У результаті цілі райони північних частин Волинської, Рівненської і Житомирської областей опинилися під кримінальною окупацією.

У науковій літературі та ЗМІ всебічно висвітлюються не тільки негативні геолого-географічні, екологічні, економічні наслідки незаконного видобутку бурштину в Поліссі, а й не менш важливі питання естетичного, культурного й морального характеру. Адже всі описувані неподобства, що чиняться в бурштиновому Поліссі з 1985 р., відбуваються на очах у підростаючих поколінь, які вже 32 роки виховуються в умовах зневаги до законів України: вдень — лопата й мотопомпа, увечері — пиво та щось міцніше.

Автор цих рядків, як і велика група вчених Академії наук і геологів-виробничників з надією ознайомилися з проектом закону України "Про видобуток і реалізацію бурштину" (№1351-1 від 26 грудня 2014 р., автори — Б.Розенблат, П.Дзюблик, В.Кривенко, А.Павелко, М.Томенко та ін.). Після ретельного аналізу змісту законопроекту за всіма пунктами було висловлено багато критичних зауважень, переданих авторам документа. При цьому було висловлено ідею про доцільність доопрацювання цього проекту за участі робочої групи Інституту геологічних наук НАНУ. На жаль, її не було реалізовано, а законопроект "Про видобуток і реалізацію бурштину" не набрав достатньої кількості голосів на пленарному засіданні Верховної Ради України 7 лютого 2017 р.

Мабуть, цей факт свідчить про чергову перемогу корупції й беззаконня в Україні. І поки йдуть дебати на всіх рівнях влади, бурштинове Полісся гине! Невже може настати той момент, коли зникне бурштин з надр України і Полісся перетвориться на пустелю?

З викладеного вище випливає, що розглянута проблема комплексна. Вона торкається багатьох аспектів соціально-економічного, освітнього, культурного й політичного життя країни. А також низки важливих питань природознавчих наук — геології, геоморфології, палеогеографії і біології, у тому числі екології регіону. Тому вона потребує комплексного вирішення на державному рівні. Сьогодні на порядку денному стоїть завдання невідкладного прийняття ряду кардинальних законів про збереження національного багатства країни — бурштину та захисту його від розгарбування. І перший із них — закон, що визначає Прип'ятський бурштиноносний басейн зоною екологічного лиха з відповідними додатками та наслідками, а саме:

— повне припинення в зоні лиха недержавного видобутку бурштину;

— впровадження жорсткіших покарань у разі порушення закону, аж до примусової конфіскації мотопомп, майна, великих штрафів і кримінального переслідування;

— проведення рекультивації всіх порушених земель;

— забезпечення фінансування геолого-пошукових, розвідницьких і науково-дослідних робіт з бурштину силами Держгеонадр та Інституту геологічних наук НАНУ;

— вирішення проблеми зайнятості населення в зоні екологічного лиха, що передбачає розвиток інфраструктури місцевих громад;

— розробка рішення про старательський видобуток бурштину на непромислових ділянках бурштинопроявів;

— встановлення цивілізованих форм відносин територіальних громад, на чиїх землях видобувається бурштин, старательських бригад і державних видобувних підприємств.

Чи "місячні поля" і "п'яні ліси" залишаться загрозливою дійсністю вже навіть безбурштинового українського Полісся?

Про автора:

Віктор Мацуй — кандидат геолого-мінералогічних наук, старший науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України. Фахівець у галузі стратиграфії, палеогеографії, геологічних формацій і корисних копалин кайнозою. Автор більш як 200 наукових праць і 5 монографій з геології України і Казахстану. З 1980 р. і донині особливу увагу приділяє вивченню генезису викопних смол, у тому числі розсипів бурштину-сукциніту України. Автор книжки "Эволюция смолопродуцирующей растительности и формирование залежей ископаемых смол", "Наукова думка", 2016 р., проект "Наукова книга".

Віктор Мацуй 24 березня, 23:00
«Дзеркало тижня» №11, 25 березня 2017

0 коммент.:

Дописати коментар