субота, 1 квітня 2017 р.

АКТУАЛЬНО: Державний зернотрейдер виходить з піке



За спробами заблокувати позитивні процеси в ДПЗКУ приховані деструктивно-меркантильні інтереси

Напівправда завжди була і залишається набагато небезпечнішою від очевидної неправди. Оскільки вона дає широке поле для маніпуляцій, домислів та висновків, які не мають нічого спільного з реальністю. Тому її найчастіше використовують політики, неперебірливі журналісти, продукуючи на замовлення фейкові сенсації, які інколи поширюють навіть солідні видання. Не замислюючись при цьому, що їхня всеїдність досить часто рикошетить негативом як по економічних інтересах, так і по міжнародному іміджу держави. Підтвердженням цього може стати історія, про яку йтиметься далі.


Тягар минулого над сьогоденням

Нещодавно електронні ЗМІ поширили фейк про те, що в.о. голови правління ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ДПЗКУ) Олександр Григорович переходить працювати головою Держлісагентства, оскільки національному операторові зернового ринку загрожує фінансовий крах. Мовляв, корпорація фактично зупинила експорт до Китаю, поставивши під загрозу імідж країни як надійного постачальника. Якщо врахувати, що цю качку запустило видання, власником якого називають колишнього очільника «мінздоху» Олександра Клименка, то на неї можна було б не звертати уваги або списати на випадковість, якби її політ не тривав у розгорнутій, явно тенденційній публікації одного з найпопулярніших інтернет-видань України. Цього разу удар спрямували вже проти ДПЗКУ. Фактично це аверс і реверс однієї медалі. Тобто атака, розпочата на керівника ДПЗКУ, переросла в нищення іміджу самої корпорації. І зроблено було це в той час, коли компанія завдяки енергійним діям нового менеджменту почала ставати на ноги.

При цьому використано давно апробований прийом — гіперболізація негативу і замовчування позитивних змін. З урахуванням того, що далеко не всі знають, наприклад, коли насправді виникли проблеми корпорації. А вони беруть початок ще відтоді, коли її тіньовим куратором, як і всього АПК, за твердженням ЗМІ, був соратник Олександра Клименка — відомий широкому загалу Юра Єнакієвський. І що створював цю структуру уряд Азарова у 2010 році, як засвідчили подальші події, не для того, щоб поповнювати бюджет держави валютою, а для перекачування через всілякі тіньові схеми державних коштів у бездонні кишені тодішніх соратників Януковича.

ДПЗКУ в ті часи постачала зерно сумнівним офшорним компаніям, які продавали його потім закордонним корпораціям, а значну частину виручки привласнювали.

За даними аналітиків, різні структури, з якими були пов’язані тодішні можновладці, фактично обікрали державного зернотрейдера на сотні мільйонів доларів. І робилося це не лише через офшоризацію продажу зернових. Приміром, як встановило пізніше слідство, тодішнє керівництво державного зернотрейдера, страхуючи зерно від пожежних ризиків, переплатило страховій компанії понад 160 мільйонів гривень. Як підсумок, поплічники Януковича завдяки різним оборудкам багатіли, а державна корпорація дедалі глибше занурювалася в боргову яму.

Саме цей спадок одержала країна після Революції гідності. Бо хоч казнокради дременули з України, вони залишили державі величезні борги, які тиснули загалом на економіку і зокрема на ДПЗКУ, на якій повисла значна дебіторська заборгованість через ненадходження валютної виручки за зерно, продане попередниками у кишенькові офшори.

Головний шлях, яким експортуються зернові з України зарубіжним партнерам, пролягає через українські порти. Фото з сайту cfts.org.ua


Мета чуток — поставити бар’єр змінам

Із самого початку створення ДПЗКУ її стратегічним партнером залишається Китайська національна корпорація машинної промисловості і генеральних підрядів (ССЕС), під гарантії якої у 2012 році Ексімбанк КНР надав українському зернотрейдерові кредит обсягом півтора мільярда доларів США. Гарантом цієї угоди виступив тоді уряд Азарова, який працював фактично на збагачення оточення Януковича, а не на держбюджет. Головною умовою кредиту було постачання українською корпорацією 4—5 мільйонів тонн зерна щорічно в Китай або через китайську корпорацію в інші країни. Однак жодного року ці умови контракту не виконували в повному обсязі, хоч після Революції гідності ДПЗКУ й наростила більш ніж удвічі поставки зернових за контрактом. Окрім цього, корпорація, всупереч договірним умовам, продаючи зерно іншим країнам, не платила обумовлених 5 доларів преференційної маржі з кожної тонни китайській корпорації. Усе це в підсумку і стало причиною ускладнення відносин із китайськими кредиторами.

У самій корпорації ситуація ускладнювалася ще й тим, що вона, задіявши лише невелику частку кредитних коштів, які перебувають на рахунках українського Ексімбанку, змушена була обслуговувати весь півторамільярдний кредит. Як наслідок, лише сума відсотків за роки, що минули від часу надходження кредита, сягнула майже 300 мільйонів доларів, хоча більшістю суми користується держава. При цьому прибуток від операційної діяльності, попри його значне зростання останнім часом, покриває платежі за кредитом лише на 47%.

Негативно позначилися на фінансовому стані корпорації й збільшення ставки Libor (йдеться про ставку Libor 6), яка з 2012 року зросла з 0,5 до 1,3, внаслідок чого лише торік корпорація сплатила за кредитом майже 80 мільйонів доларів. А в результаті зростання курсу долара збитки за 2016 рік становили понад 1,6 мільярда гривень. Це, як прийнято говорити, статистика, від якої нікуди не подітися.

Існує й інша статистика, яка свідчить, що в роботі корпорації відбуваються кардинальні зміни. Проте ті, хто ставить собі за мету не дати державному підприємству твердо стати на ноги, не хочуть їх помічати. Вони твердять, наприклад, що реформування трейдингової діяльності є однією з головних помилок нинішнього керівництва. Хоч насправді після призначення на посаду очільника ПАТ «ДПЗКУ» Олександра Григоровича директором департаменту зовнішньоекономічної діяльності корпорації став іноземець Цезари Мациборські. Він, на відміну від «експертів» із трейдингу, має більш ніж 20-річний досвід роботи в компаніях-зернотрейдерах зі світовим іменем і нині запроваджує в діяльності корпорації практику найкращих із них.

Також конкретні факти не залишають каменя на камені від інших, розтиражованих ЗМІ тверджень про те, що відносини з китайськими партнерами зайшли у глухий кут, сама корпорація за жодних умов не може бути прибутковою, а експортна діяльність ДПЗКУ зупинено.

Насправді все навпаки. Із приходом до керівництва корпорацією нової команди у державного зернотрейдера, який позбувся тіньових схем, на думку незаангажованих фахівців, відкрилися позитивні перспективи. І це не просто слова.

Не обіцянки, а конкретні справи

За вісім місяців маркетингового року, який, на відміну від календарного, стартував 1 липня 2016-го і завершується в останній день червня 2017-го, ДПЗКУ відвантажила на зовнішні ринки більш як 1,5 мільйона тонн зернових та олійних культур, залишаючись лідером українського зернового експорту. Крім того, за березень відвантажено майже 180 тисяч тонн І це попри те, що потреба корпорації в зерновозах, якими зерно доставляють з елеваторів у порти, забезпечена лише на 45%.

Кардинально поліпшилися і фінансові показники. Так, доходи від послуг елеваторів становлять 498 мільйонів гривень, що на 69% більше, ніж у 2015 році. Також, попри падіння загальноукраїнського споживання борошна на 5%, доходи від переробної діяльності зросли у 3,6 раза та становлять 948 мільйонів гривень. При цьому прибуток від заготівельної діяльності сягнув 100 мільйонів гривень.

Щодо основного напряму діяльності — торгівлі зерновими, то у 2016 році фінансовий результат від неї становив майже 800 мільйонів гривень. І найголовніше: вперше за останні роки корпорація отримала операційний прибуток — у 2016 році фінансовий результат від операційної діяльності становив 957 мільйонів гривень порівняно з 119 мільйонами гривень збитку в 2015-му.

Тобто факти перекреслюють твердження «доброзичливців», що державна компанія не може бути прибутковою. Нарешті, саме завдяки зусиллям нинішнього керівництва з жовтня минулого року отримано понад 600 мільйонів гривень відшкодування ПДВ, що становить трохи менш як половину коштів, яке під різними приводами досі не хотіли повертати фіскали.

Новому керівництву також вдалося відновити ділові стосунки з китайськими партнерами. Як нещодавно повідомив міністр АПК Тарас Кутовий, ДПЗКУ разом з Мінагропродом провела плідні переговори з віце-президентом Ексімбанку КНР про зниження ставки за вже згадуваним півторамільярдним доларовим кредитом. Зауважте, жоден із попередніх керівників не опікувався питанням підвищення ефективності використання кредитних коштів та зменшенням фінансового навантаження за кредитом, хоч для державної корпорації це питання, по суті, першої необхідності. При цьому міністр зазначив, що китайські партнери також погодилися на використання кредитних коштів для закупівлі через відкритий тендер українських вагонів-зерновозів, украй потрібних корпорації для нарощування обсягів експорту та постачання засобів захисту рослин до України.

Підтвердженням того, що відносини з китайською корпорацією перебувають нині аж ніяк не в глухому куті, може слугувати й висока оцінка Ексімбанком КНР позитивної динаміки українсько-китайської співпраці в листі, який він надіслав керівництву ДПЗКУ. А також те, що з жовтня минулого року українська корпорація значно активізувала торгівлю з КНР і вже продала китайським партнерам понад 265 тисяч тонн зернових. Однак не лише цифрами вимірюються зрушення в роботі державної корпорації. Нове керівництво розпочало рішучу боротьбу з проявами корупції та спільно із правоохоронними органами взяло курс на повернення коштів, які минулими роками фактично вкрадено в корпорації. Слідчі підрозділи Нацполіції, прокуратури, СБУ та НАБУ з ініціативи керівництва корпорації розслідують понад 150 кримінальних проваджень.

Очільник ДПЗКУ Олександр Григорович вважає, що винних у зловживаннях та завданні збитків корпорації слід покарати, а виведені протягом попередніх років кошти повернути на рахунки ДПЗКУ. І це він говорить не задля красного слівця: нині на рахунки ДПЗКУ вже вдалося повернути майже 240 мільйонів гривень дебіторської заборгованості минулих років, зокрема 70 мільйонів — за сприяння НАБУ та САП. Детективи НАБУ затримали одного з колишніх керівників ДПЗКУ та представника міжнародного зернотрейдера за підозрою у завданні збитків державній корпорації на суму понад 60 мільйонів доларів (понад 1,6 мільярда гривень). Ще в одному кримінальному провадженні за фактами розкрадання коштів ДПЗКУ на суму 50 мільйонів гривень досудове розслідування завершене, обвинувальний акт скеровано до суду торік у грудні.

Безумовно, такі дії нового керівника не подобаються тим, хто звик державним розпоряджатися, як власним. Мабуть, дехто не проти посадити у крісло керівника корпорації свого ставленика, щоб продовжити практику попередніх років — перенаправляти астрономічні суми у власну кишеню. Тому висновок напрошується сам собою: атаку на корпорацію було розпочато з однією метою — створити їй негативний імідж, який мав би рикошетом пройтися по нинішньому її керівництву. Тому й лунає різноголосся про необхідність якнайшвидшого продажу ДПЗКУ. При цьому «доброзичливці» лукавлять, адже продати її без погодження з китайським Ексімбанком, який є основним кредитором на півтора мільярда доларів, просто неможливо. Інакше ця сума та інші борги повиснуть ще одним ярмом на шиї держави, в якої й без китайського кредиту проблем вистачає. У майбутньому корпорацію, звичайно, можна буде продати. Але для цього потрібно створити оптимальні умови для її приватизації: забезпечити сталу прибуткову діяльність і підвищити капіталізацію. І саме над цим працює нині її керівництво.

ДОВІДКА «УК»

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» — національний оператор зернового ринку України, лідер зберігання, переробки, перевалки та експорту зернових. Створена в 2010 році ПАТ «ДПЗКУ» — найпотужніша державна вертикально інтегрована компанія в аграрному секторі економіки України. Корпорації належить 10% сертифікованих елеваторних потужностей України. Можливості портових терміналів ПАТ «ДПЗКУ» дають змогу забезпечити до 6% середньорічних обсягів експортної перевалки українського зерна. Переробні підприємства корпорації здатні задовольнити майже 10% потреб внутрішнього ринку України у борошні та крупах.

0 коммент.:

Дописати коментар