неділя, 23 квітня 2017 р.

У ліс пустили Соболя, Луценко пообіцяв голову «Слона», а Чернівці вже видають звуки і запахи виборів

Виступ генпрокурора Луценка у Чернівцях затьмарив концерт нової зірки Христини Соловій, а віра чернівецьких депутатів у те, що з перевиборами все залишиться як є, затьмарила їм здоровий глузд.

***

Незавершена революція, триваюча війна, системна криза, кульгаві реформи і "тьорки". Що між цим усім спільного? Посада прокурора Чернівецької області. Бо не минуло й два місяці (усього лиш), як на місце відставленого прокурора Якимчука, який успішно боровся з лісовою мафією, але так само успішно її не поборов, генпрокурор Луценко привіз Соболя – борця з рівненською бурштиновою мафією і з результатами цієї боротьби десь такими ж самими, як і в Якимчука.




Воно, звичайно, щось є логічного у цьому призначенні, принаймні філологічного. Бо прізвище Соболь для наведення порядків у лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, краще і грізніше звучить, ніж прізвище Якимчук. Та все ж, думаю, життя буковинської лісової мафії (якщо така в лісовій природі існує, а не в уяві Луценка) буде протікати так само спокійно, як і протікало. Хіба що знову декілька груп озброєних до зубів "товаришів", що за гроші платників податків вже 25-й рік вдають боротьбу з мафією та організованою злочинністю, до непритомності перелякають бухгалтерок буковинських держлісгоспів, перевернуть їхні столи та шафки, поскидають із вішалок шарфики і хустинки, розкидають папери, натопчуть у кабінетах, наплюють на порозі, накидають у дворі недопалків і вилучать компи, де панянки від нудьги розглядали іноземних красенів на сайтах знайомств.

На цьому, думаю, швидка кавалерійська атака на буковинську лісову мафію – з погромами бухгалтерій, поступово перейде у фазу тривалої окопної війни. З усіма її наслідками – деморалізацією особового складу з обох боків, налагодженням "контактів" (бо ж жити "на фронті" теж якось треба) і виробленням схем "мирного співіснування" з обов’язковим збереженням войовничої риторики (щось на зразок: "Ось, ось ми вас виведемо на чисту воду!"), а, врешті-решт "братанням", як в окопах Першої світової.

Бо інакше як пояснити те, що в умовах, перелічених на початку цього тексту, призначення прокурора прикордонної області тривало два місяці, а щоби його призначити, "перетерли" з усіма нардепами і навіть із відставленим ще рік тому Яценюком. І, судячи з того, що призначення все ж відбулося, "задовольнили" всіх, бо декілька "депів" навіть приперлися на представлення прокурора, хоча ніби то їх туди ніхто й не запрошував. Тож усі щасливі. Хіба може не надто задоволені залишилися цим призначенням парламентські прибиральниці, які, за даними Ляшка, насправді й керують Верховною Радою. Але то таке…

***

Втім, Юрій Віталійович не був би Юрієм Віталійовичем, якби красиво і образно не розповів нам про "жахи", в яких ми тут на Буковині живемо і без нього про це не здогадувалися. От що значить оперативні розробки, агенти під кожним кущем і глибоко аналітичне інформування генпрокуратури про ситуацію на місцях (агент-аналітик paraska.ua десь активно працює - під прикриттям). Бо саме від генпрокурора ми дізналися про те, що і так давно навіть діти у школі знають – в області діє страшне злочинне монопольне контрабандистське угруповання, якого (такого страшного) ніде більше в Україні немає (сподіваюся, що на одеситів, волинян, закарпатців (де щодня спалюють по елітній іномарці та раз на місяць стріляють по чиїсь чотириповерховій хаті з гранатомета). львів’ян, а також на мешканців зони АТО, така біда не звалиться).

Поводирями ж цього страшного угруповання, за даними Юрія Віталійовича. є не менш страшні "кушніри" і "слони". Судячи з усього, це якійсь прізвища і прізвиська. Тож усі, хто має прізвище "Кушнір", та прізвисько "Слон", мали би напружитися і, від гріха подалі, пересидіти цей тривожний час, хто де – у схроні, хліві, псячій буді ("Фу!", Бровко, хазяїн лізе), у тещі, коханки, на дачі, на полонині, а ще краще – записатися добровольцем на фронт. Бо наша прокуратура не жартує і довго розбиратися не буде – всіх "кушнірів", "слонів", а також їх поплічників, згребе в "капезе" і справі кінець – зі страшним контрабандним угрупованням буде покінчено раз і назавжди.

І залишаться нам на згадку від цієї героїчної, титанічної боротьби з контрабандистами лише ящики з цигарками, прикидані листям під кожним кущем у лісі під румунським кордоном, діжки з молдовським спиртом у сараях, де з відер розливають "елітні" напої, "Лексуси" і "Рендж Ровери", що їздять поперек чернівецьких вулиць, та купа далеко не бідних осіб із невизначеним родом занять у Чернівцях і прикордонних селах, які, на запитання "Чим займаєшся?", коротко з-під лоба, ховаючи очі у носках черевиків за пару сотень євро, а ключі від "Крузера" у кишеню, відповідають "Бізнесую". І більше жодної контрабанди. "Жодної, я сказав!" Тобто, Юрій Віталійович сказав.




О. Згадав. А чи знайшли вже, хто це торік двом нашим митникам гранати на хвіртки повісив? Знайшли? І вже п’ятьох відправили на рудники уранові? Отож бо. Так що базіканням (навіть висопосадовим), навряд чи вдасться побороти "страшні контрабандні угруповання" та виловити всіх "слонів", "бабаків" і "ховрахів". А щоби зрозуміти, що таке для силовиків (у тому числі прокурорів), які відстоюють інтереси держави і суспільства, реальна (а не перед телекамерами) боротьба з мафією, контрабандою та організованою злочинністю, то варто переглянути старий італійський серіал "Спрут". Звичайно ж, то художній вимисел і таке інше, але ризики… Вони реальні, коли ти наступаєш комусь на п’яти, горло, відбираєш "корм", б’єш по руках і загребущих пальцях… Чи розуміє ці ризики генпрокурор Луценко? А також його підлеглі, які щомісяця кладуть у кишеню від 15 до 30 тисяч гривень платників податків? Чи думають, що "пронесе", як "проносило" завжди досі? Ну, ну…

***

"Вибори, вибори! Кандидати – три рублі!" У Чернівцях прямо з понеділка запахло виборами – з усіма характерними для них запахами і звуками. Мер Каспрук, якого великий і могутній, але якийсь надто дріб’язковий у своїй всемогутності, депутат Продан і "зграя товаришів та співчуваючих" дістали своїм дрібним політичним шкідництвом і огидною людською поведінкою, оприлюднив "Маніфест". Мовляв, раз така у нашому місті "дупа" через те, що "мер Каспрук" і Вася, Валєрцьо, Толік, Вовцьо та інші не можуть через це заспокоїтися та прийти до тями, то всі йдемо на перевибори. І відправив той папір до Верховної Ради.




"Маніфест", звичайно ж, не "компартії" і не "17 жовтня", але теж документ. Та ще й такий собі хитрий "чернівецький", що й доколупатися у ньому особливо нема до чого. Як і до будь-якого "маніфесту". Що з нього візьмеш? Ми тут йдемо на вибори, а ти, Верховна Радо, думай, чи нас таких (дідько знає де) на ті вибори відправляти і думай, чому ми такі"примерзлі", що до чогось путнього за півтора року так і не змогли домовитися і вже не домовимося (бо ж "мер Каспрук", а "не Я", а "міністром був і нардепом є Бурбак", а "не Я", а "Я не Я і параноя - не Моя").

Та, попри "маніфест", музика ця ще довго буде грати. Поки нардепи відпочинуть (бо ж канікули), поки вони зберуться, поки "маніфест" дійде до комітету місцевого самоврядування і державного будівництва, поки у Чернівцях зберуть для нього доказову базу, чому "Ото" треба розпускати, поки там ту базу вивчать і т.д і т.п. Бо ж не може поважний парламентський комітет лише на основі того, що Чернівецька міськрада – кізяк, подати проект постанови про її розпуск і перевибори. Не солідно якось, хоча й схоже на правду.

Та, попри таку марудну процедуру, яка ще невідомо чим і коли закінчиться, у багатьох товаришів-депутатів гладка кільцева мускулатура помалу почала стискатися, від чого виборчі запахи і звуки по місту лише посилилися. Звичайно ж, у місцевій пресі та на "телепузиках" депутати розповідали, як "пірвуть" наступну раду, які у них рейтинги, команди, успіхи у розбудові міста і яка "бяка" Каспрук, за спиною якого - "демон та ісчадіє пекла, чистилища, підземного царства Аїда та підводного царства Нептуна" Бурбак, але ж очі, очі… Тривожні, бігаючі, стрибаючі, опущені у підлогу… І обличчя. Застиглі, враз змарнілі, з обвислими щоками... Лише язики мололи, як завжди, справно. Чесно, ніколи не думав, що насправді гладка кільцева мускулатура керує очима, а не мозок. А ви би на їх місці як? Отож. Вони ж цинічні, нахабні, жадібні, амбітні, самозакохані, але ж не дурні. Тож чудово розуміють, що щастя, яке раптом було звалилося, може враз і скінчитися. А закон про вибори такий ідіотичний і дивакуватий (який може бути лише у нас), що ти можеш купити на округу не лише виборців, а й усіх котів та мишей, але пролетіти "мимо каси", бо в інших 40 твоїх однопартійців щось "не зростеться". А ще ж конкуренти нові повалять – усякі там "саакашвілівці", "силонародівці", "демальянсівці", радикали, опоблоківці, нарфронтівці, ліві, праві, задні, передні і т.д. І всі будуть тебе "мочити", бо їм теж жити і їсти захочеться. І не усіх можна буде взяти прикупом, бо на носі – парламентські вибори і через якихось сільських базарних вуйків, більше схожих на клінічних політичних ідіотів, які у Чернівцях з’ясовують, хто "кручє", зовсім не хочеться мати скандал із підкупом твоєї місцевої партійної пастви якимись баригами. І купа питань, на які відповідей або нема. або вони не такі оптимістичні та райдужні, як би хотілося.

Так що "тілівізор" і "фіцбук", то одне, а реалполітік– трохи інше. Можна, звичайно ж, тицьнути собі у кепку пір’я фазана чи рожевого фламінго і думати, що ти вже навіки вічні став елітною політичною птицею у Чернівцях і далі лише Київ, Брюссель і Вашингтон. Але на повірку може виявитися, що ти ніякий не фазан і навіть не фламінго, а звичайнісінький кохінхін, або й того гірше – бройлер, тушку якого мовчки (без музики і відправи) спишуть із місцевого політичного життя. І ніхто "нє узнаєт, гдє могілка твоя".

Хоча я за перевибори. І не тому, що так їх хочу, бо не маю що їсти. І не тому, що вважаю, що вони кардинально щось змінять. Я за них, бо міркую так. Якщо у калабаню з лайном кинути навіть п’ять камінців, то окрім кіл і бризків, які привернуть зайву увагу і розворушать саму масу, не даючи вже їй бути такою однорідною та монолітною, вони ще й зменшать тиск лайна на дно калабані, давши йому трохи перепочити, а також здобути п’ять відносно чистих точок опори. Тож перевибори того варті. Але калабаня залишиться. Куди без неї. Це ж наше відображення дзеркальне – тих, хто наївся ковбаси і напився олії та горілки за 300 гривень, хто вірив у "знижки на таблєтки і дешьовий хлібчик", хто не ходив, бо "усі такі", хто думав, що то "наши пацаны со двора", хто зроблене за кошти платників податків, але сфоткане на фоні якогось "додіка", сприймав як благодіяння "додіка" з його власної кишені.

Тому й не вірю, що кардинально щось зміниться, поки не змінимося ми. А це справа не одного року і навіть десятиліття. Так що спокійно, пацики. Попереду "вся жізнь".

Олександр МОСТІПАКА

0 коммент.:

Дописати коментар