пʼятниця, 23 червня 2017 р.

Цвіт держпідтримки


Цільові кошти держпрограм не доходять до вітчизняних садівників і хмелярів

В Україні давно укоренилася дивна і хибна практика: чиновники пишуть розлогі й привабливі державні та місцеві програми підтримки садівництва, виноградарства і ягідництва, передбачаючи щедре бюджетне фінансування. Адже це та галузь, яка для розвитку справді потребує значних капіталовкладень. Однак реалізовуються ці програми зовсім не щедро — у кращому разі, на третину-чверть від обіцяного. Тож годі знайти більш досконалий спосіб дискредитації прогресивних ініціатив, ніж їх хронічне невиконання.

Обскубана держпрограма
Садівництво в Україні роками кульгає принаймні на одну ногу.

У 2011—2012 рр. ще дихала на ладан державна програма підтримки садівництва виноградарства і хмелярства. Тоді на ці потреби у держбюджеті було передбачено, відповідно, 556,7 млн грн та 1 млрд 75 млн грн. Кошти від півторавідсоткового збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства надходили своєчасно і в повному обсязі. Питання — куди їх спрямовували. У найбільш благодатному для садівників 2012 р., за інформацією Державної казначейської служби, цих коштів за цільовим призначенням було використано менше третини — лише

309 млн, нагадаю, з одного з гаком мільярда гривень.
Та й садівники, які скористалися зазначеною державною допомогою, були змушені пройти сім кіл пекла перевірок. Наприклад, керівник фермерського господарства "Аванто" з села Баворів Тернопільського району Іван Мричко, який плекає 37-гектарний яблуневий сад, тими роками одержав фінансову підтримку в обсязі 400 тис. грн. Які тільки контрольні органи не перевіряли їх цільове використання — СБУ, ДСБЕЗ у районі та області, податкова міліція. Перевіряли все до копійки — чи не завищені витрати на купівлю саджанців, навіть деревного матеріалу для стовпчиків, — і порушень не виявили. Однак нерви вимотали добряче. І цей фермер, як і чимало його колег, у майбутньому не бажає мати справу з державними коштами. Більшість аграріїв, які наважилися закладати сади та доглядати їх, мусили давати собі раду самі: якщо бракувало власних обігових коштів, то зверталися по кредити до комерційних банків.

У 2013—2014 рр. зазначену держпрограму було урізано до 100 млн грн щорічно. Кошти від згаданого півторавідсоткового "садівничо-хмелярського" збору теж пливли до держбюджету бурхливими потоками, — їх усього назбиралося 2,1 млрд грн, але вони були тихцем спрямовані до загального фонду держскарбниці, тобто у спільний казан. Зі звітів Державної казначейської служби про виконання держбюджету видно, що видатки за цією бюджетною програмою у 2013 і 2014 рр. становили сумарно лише 139 млн грн. Одне слово, цільові кошти в садівників та хмелярів державні мужі "позичають" у велетенських масштабах.

Через війну на Донбасі та великі державні витрати на оборону у 2015—2016 рр. державна програма підтримки садівництва перестала діяти. Нинішнього року можновладці теж не розщедрилися. У держбюджеті-2017 на програму підтримки садівництва, зокрема закладки садів, виноградників і ягідників та догляду за ними, передбачено аж... 75 млн грн, що в масштабах держави виглядає жалюгідно. Тим часом, за інформацією Мінагрополітики, на травень 2017 р. обсяг кредиторської заборгованості з боку держави за цією програмою сягнув 232 млн грн, тобто утричі більшої суми. І хоча в багатьох випадках адміністративні суди стають на бік держави, відмовляючись визнавати її борги перед садівниками, сума заборгованості, підтверджена рішеннями судів і обов'язкова до виконання, майже зрівнялися з отими 75 млн грн. Держава завинила садівникам по зав'язку! І тепер невідомо, чи всі 75 млн грн, передбачені у держбюджеті-2017, підуть на погашення старих боргів, чи частково будуть розподілені для закладки та догляду за молодими садами.

Садів на Тернопіллі — курям на сміх
Та коли уряд далекий від того, щоб оздоровити садівництво, то про місцеву владу багатьох областей годі й казати. Показова в цьому питанні Тернопільщина.

У цій агарній областісадів та ягідників — обмаль. На Тернопіллі шостий рік поспіль діє програма розширення площ насаджень і нарощування обсягів виробництва плодів та ягід, яка має завершитися у 2025 р. Вона передбачає, що всі категорії господарств повинні щорічно висаджувати аж 343 гектари(!) плодових насаджень, переважно — садів. Але коштів для виконання цієї програми з місцевих бюджетів не виділяють. Тож — курям на сміх! — на сьогодні сільгосппідприємства області відвели під сади всього-на-всього 1,2 тис. гектара та ще понад 3 тис. гектарів фруктовими деревами засадило населення. Швидше за все, ця програма, напевно, не вийде за межі фантастики.

Водночас потужні сільгосппідприємства вже спромоглися реконструювати чи навіть побудувати власні фруктосховища. Наприклад, торік сховище на
2 тис. тонн плодів було побудоване в ПАП "Аркадія" (Гусятинський район). Товариство "Україна" (Підволочиський район) відкрило потужніше плодосховище — на 4 тис. тонн. Фермерське господарство "Гадз" поблизу міста Бучача побудувало сховище на 5 тис. тонн, ввело в експлуатацію лінію із сортування та фасування яблук, реконструювало склад місткістю 2 тис. тонн і встановило сучасне холодильне обладнання. Реконструювали власні плодосховища й менші сільгосппідприємства, зокрема виробничий кооператив "ОЛСЕС", ПАП "Водава", фермерське господарство "Перспектива".

Однак площі садів і ягідників на Тернопіллі дуже незавидні. У сусідніх областях вони в рази більші, Наприклад, у Чернівецькій області плодоягідні насадження займають майже 30 тис. гектарів, у Хмельницькій садами та ягідниками засаджено 52 тис. гектарів. Тому й не дивно, що виробництво соків на Тернопіллі — просто мізерне. Торік їх вироблено лише 10,4 тис. тонн, і це виробництво скорочується (мінус 19% до 2015-го).

Всупереч воланням аграріїв зберегти традиційну державну підтримку сільського господарства, незважаючи на акції протесту перед Верховною Радою та перекриття автотрас, уряд із 2017 р. скасував спеціальний режим сплати ПДВ для сільгоспвиробників. Для них почала діяти загальна система оподаткування. Директор департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації Віталій Луй запевняє автора цих рядків, заспокоюючи: "Уряд вирішив підтримати аграріїв в інший спосіб. Сплачені ними суми ПДВ будуть частково компенсовані тим сільгоспвиробникам, які займаються важливими, нішевими, галузями — вирощуванням цукрового буряка, садівництвом, тваринництвом (у тому числі птахівництвом, утриманням великої рогатої худоби, свиней). Тобто сільгоспвиробники сплачують ПДВ до бюджету, і впродовж певного часу їм в автоматичному режимі буде відшкодовуватися цей податок".

Погодимося: для сільгоспвиробників, які вирощують овочі та фрукти, уряд у постанові №83 від 8 лютого ц.р. таки передбачив відшкодування ПДВ. Однак компенсацію вони отримають не раніше осені, тобто після реалізації продукції. Та й сам коефіцієнт реалізованих фруктів (при розрахунку відшкодування ПДВ) у всій господарській діяльності сільгосппідприємства перетворить бюджетну дотацію за садовину на копійки. А сільгоспвиробникам, які вирішили займатися цієї справою, потрібно закуповувати все необхідне впродовж усього року — і саджанці, і техніку, і холодильники з газовим регульованим середовищем, і ящики для зберігання плодів тощо. Та й зважте: великі витрати часто доповнюють втрати, як наприклад, нинішнього року, коли в середині квітня майже на всій території України раптово вдарили морози і цвіт фруктових дерев вимерз.

Садівництво та ягідництво потребують відчутної державної підтримки хоча б на ранніх етапах — насадження плодоягідних дерев і догляду за ними. Інакше Україна з родючими землями та сприятливими кліматичними умовами має усі шанси й надалі плентатися у хвості розвинених садівничих держав. Дивуєшся: в Ізраїлі, в пустельних оазах, садівники збирають щедрі врожаї — 150-160 тонн з гектара, а ми заледве витягуємо 45—60 тонн. Будь-ласка, звернімося по досвід до найближчих сусідів. У Польщі, наприклад, тривалий час діяли різні державні програми підтримки цієї галузі. І ця держава останні три роки за обсягами експорту яблук випередила навіть Китай, ставши найбільшим у світі постачальником фруктів на зовнішні ринки? А українці чим гірші?

0 коммент.:

Дописати коментар