Лісівник

вівторок, 4 липня 2017 р.

Аналітична записка щодо правового режиму земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами

І. Мета

Метою аналітичної записки є формування пропозицій та варіантів вирішення проблеми щодо правового режиму земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами.

ІІ. Базова інформація

Прийнятими у 1992 році Законами України «Про форми власності на землю», «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та Земельним кодексом України було визначено правовий режим земель колективної державної і приватної власності.

Відповідно до Земельного кодексу України 1992 року об’єктами права колективної власності визнавались землі, загальна площа яких вираховувалась як різниця між площею земель державної і приватної власності/ Землі колективної власності поділялись на два види: а) землі сільськогосподарського використання; б) землі несільськогосподарського використання.

Згідно з Указами Президента України, прийнятими у 1994 – 1999 роки, землі сільськогосподарського використання колективних сільськогосподарських підприємств були розпайовані між членами сільськогосподарських підприємств.

Порядок паювання земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передбачав передачу земель у колективну власність с подальшою передачею у приватну власність. Згідно з абзацом 12 ст. 5 Земельного кодексу України 1992 року, землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, що ліквідуються або збанкрутілі, передаються у відання місцевих рад народних депутатів.

Прийнята у 1996 році Конституція України та чинний Земельний кодекс України не передбачають колективної форми власності і досить велика кількість земельних ділянок, які не підлягали розпаюванню, після роздержавлення у приватну власність не перейшли. До таких земельних ділянок відносяться ділянки, зайняті полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, правовий режим яких залишається не визначеним. Такі земельні ділянки не тільки не є об’єктами правовідносин, а й створюють проблеми обробітку масиву земель і, як правило, використовуються неофіційно.

Більше того, проблема невизначеності правового режиму земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями ускладняється колізіями норм чинних Земельного і Лісового кодексів України в частині віднесення земель під полезахисними насадженнями до категорії сільськогосподарського призначення, а самих насаджень, площею не менше 0,1 га, до об’єктів лісового фонду. Внаслідок цього власники земельних ділянок і землекористувачі не зобов’язані здійснювати охорону, догляд, відтворення полезахисних смуг, а спеціалізовані лісогосподарські підприємства не можуть набути у постійне користування такі землі сільськогосподарського призначення. При цьому, органи місцевого самоврядування також не зобов’язані безпосередньо здійснювати заходи з охорони, відтворення полезахисних лісових насаджень. Складність у визначенні правового режиму земель під полезахисними смугами проявляється також і в тому, що в Україні не проведено інвентаризацію полезахисних лісових насаджень на землях сільськогосподарського призначення, ніхто системно не займається полезахисним лісорозведенням, існуючі лісосмуги знищуються і стають не придатними для забезпечення захисту земель та грунтів від ерозії та деградації.

Слід згадати, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про меліорацію земель» лінійні (полезахисні) і стоковрегулюючі лісосмуги визнані поліфункціональними лісомеліоративними системами, які є частиною комплексу заходів з агролісотехнічної меліорації земель та прямо пов’язані з веденням сільського господарства.

Станом на 01.01.2016 у складі лісових земель нараховується 446,7 тис. га полезахисних лісосмуг та 1042,0 тис.га інших захисних насаджень. Ці земельні ділянки на даний час не можуть бути передані в оренду сільськогосподарським товаровиробникам і за Земельним кодексом України вони вважаються такими, що перебувають у запасі земель сільськогосподарського призначення.

ІІІ. Законопроектне забезпечення

Відповідно до підпункту б) частини другої статті 22 Земельного кодексу України полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, є несільськогосподарськими угіддями, які належать до земель сільськогосподарського призначення. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, згідно із частиною дев’ятою статті 25 Земельного кодексу України полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Таким чином, прийнятий у 2001 році Земельний кодекс України не врегулював питання правового стану земельних ділянок під полезахисними лісосмугами колишньої колективної власності.

Прийнятим у першому читанні проектом Закону України №4355 від 31.03.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель» передбачено, що із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

Слід зазначити, що 01.11.2016 з розгляду Верховної Ради України було знято проект закону України №4253 від 17.03.2016 «Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо розмежування земель державної та комунальної власності)», згідно з яким земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями (несільськогосподарські угіддя), які стали безхазяйним майном внаслідок реформування сільськогосподарських підприємств, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Інші законопроекти: №4657 від 12.05.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо негайного подолання кризової ситуації, що склалася у зв’язку із масовим знищенням полезахисних смуг», №5535 від 13.12.2016 «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» та №6049-1 від 23.02.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», по-аналогії з законопроектом №4355 від 31.03.2016, передбачають перехід земель та земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами у комунальну власність територіальних громад села, селища, міста, на території яких вони розташовані.

Можливість передачі земель колишньої колективної власності під полезахисними лісосмугами та іншими ґрунтозахисні насадження у спільну власність членів товариств або до комунальної чи державної власності передбачена проектами законів України №1465 від 15.12.2014 «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо правового режиму земель колективної власності» та №4096 від 18.02.2016 «Про садівництво громадян».

Однак, лише окремі законопроекти врегульовують питання подальшого розпорядження земельними ділянками. Так, проект Закону України №2605 від 08.04.2015 «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо забезпечення збереження і ефективного використання полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень» передбачає, що землі сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями можуть надаватися у користування власникам землі або землекористувачам, які використовують прилеглі земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства. При цьому, земельні ділянки під смугами та насадженнями або права на них продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) не підлягають. Частково, подібні норми містить проект Закону України №6049-1 від 23.02.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

Лише проект Закону України №4657 від 12.05.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо негайного подолання кризової ситуації, що склалася у зв’язку із масовим знищенням полезахисних смуг» у відповідності до Земельного кодексу України пропонує, що суб’єктами права приватної власності, права користування земельними ділянками, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, можуть бути громадяни та юридичні особи України.

З огляду на вищевикладене, підготовлені з цього питання законопроекти не вирішують питання комплексно та мають низку зауважень. Зокрема, законопроекти не встановлюють процедури та строків виявлення (формування) земельних ділянок під полезахисними лісовими насадженнями та реєстрації їх в Державному земельному кадастрі, а також прав на них в Державному реєстрі прав. Також, законопроекти не передбачають переходу таких земельних ділянок у комунальну власність об’єднаних територіальних громад, процес створення яких активно триває по всій країні, а також не встановлюють особливостей умов оренди таких земель. Одночасно, формальна передача земель під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями до комунальної власності без вирішення питання їх подальшого утримання призведе до відсутності можливості їх збереження і забезпечення виконання ними захисних функцій.

ІV. Рекомендації

З метою врегулювання питань правового режиму земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами та усунення колізій законодавства пропонується розробити цілісний законопроект, який би відносив захисні насадження лінійного типу до полезахисних смуг, а не до лісового фонду, визначив процедури внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру, встановлення правого статусу та державної реєстрації прав на них в Державному Реєстрі прав.

Доцільно, щоб земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами колишньої колективної власності за правовим статусом були визнані:

– землями приватної власності у складі земель фермерських господарств у разі, якщо полезахисні лісові смуги межують із земельними ділянками, що належать на праві приватної власності громадянам – членам фермерського господарства або фермерському господарству як юридичній особі;

– землями комунальної власності об’єднаних територіальних громад у разі створення таких громад або якщо полезахисні лісові смуги можуть утримуватися комунальними підприємствами;

– землями державної власності, якщо полезахисні лісові смуги можуть утримуватися державними підприємствами або якщо об’єднана територіальна громада ще не створена.

Пропонується закріпити, що земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування (в тому числі у спільну власність або користування) разом із суміжними земельними ділянками сільськогосподарськими сільськогосподарського призначення на тих же підставах та в порядку, які встановлені Земельним кодексом України.

На всіх власників та користувачів земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, законом або договором оренди на умовах, що стимулюють раціональне використання земель, покладається обов’язок щодо збереження, відновлення та утримання насаджень.

Витрати та відповідальність за збереження, відновлення та утримання полезахисних лісових насаджень на земельних ділянках, що належать до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, пропонується покласти на власників та користувачів суміжних ділянок, а у випадку їх відсутності – на Мінагрополітики та підприємства, що знаходяться у сфері його управління;

Витрати та відповідальність за збереження, відновлення та утримання полезахисних лісових насаджень на земельних ділянках, що належать до земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності, пропонується покласти на власників та користувачів суміжних ділянок, а у випадку їх відсутності – на об’єднану територіальну громаду.

Для збереження, відновлення та утримання полезахисних лісових насаджень використовуються кошти від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Використання цих коштів на цілі, не пов’язані із заходами охорони та відновлення земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, пропонується заборонити.

Таким чином, питання правового режиму земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами потребує розробки окремого законопроекту, який врахує можливості органів місцевого самоврядування щодо утримання полезахисних лісових смуг та запропонує вирішення питання ефективного та раціонального використання земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями всіх форм власності.

Консультанти Сергій Кубах
Олег Старчоус
Сергій Кубах , Олег Старчоус

 Приєднані файли

Аналітична записка щодо правового режиму земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами

 Професіоналам

 Україна

 Матеріали проекту технічної допомоги «Сприяння реформі лісового сектора в Україні»,

Аналітичні матеріали

2 Коментаря “Аналітична записка щодо правового режиму земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами”




popkov сказав: 25.06.2017 в 12:12

В 2014 году я изложил свою точку зрения по этому вопросу (раздел из отчета привожу ниже”. Она базируется на признании того, что во-первых, проблема значительно шире и касается не только лесных полос но и всех иных древесных насаждениях на с.-х. землях в том числе самосева и плантаций; во-вторых, чтобы не относить лесные полосы к лесу, их надо перестать считать лесами в соответствии с ЛК (2006)… Потом был соответствующий законопроект и пара докладов…

С каждым годом проблема становится всё более резонансной… Она привлекает внимание депутатов и экспертов, но они не дают себе время, для того чтобы вникнуть в неё основательно…

Надеюсь обсуждение этой записки будет и предлагаю перенести его на форум, где уже есть близкие вопросы.

К авторам простые вопросы: По Вашему мнению должны ли лесные полосы признаваться лесом? Помимо полос, какие леса могут быть на землях с.х. назначения? Можно ли уточнить на землях каких категорий находятся “1042,0 тис.га інших захисних насаджень” ? Все ли они являются лесами и входят в состав лесного фонда?

Ниже моя точка зрения, которую привожу для Сергея, который не слышал ранних дискуссий по поводу лесов на землях с.-х. значения и не читал отчеты и доклады ФЛЕГ.

4.9. Развитие защитного лесоразведения, агролесомелиорации и агролесоводства. Создание плантаций с укороченным оборотом на сельскохозяйственных землях

Агролесомелиорация и защитное лесоразведение со времен Российской империи являются приоритетом лесного хозяйства в Степной и Лесостепной зонах, которые занимают большую часть территории Украины. Это обусловлено объективными обстоятельствами: доминирующей ролью аграрного сектора в экономике, неблагоприятными изменениями структуры ландшафтов и потерей плодородия почв, в результате нерационального землепользования.

Текущая ситуация. Работы по защитному лесоразведению ведутся в рамках программы «Леса Украины» и направлены на достижение «оптимальной лесистости». Они сводятся к залесению пастбищ и сенокосов на землях запаса. Планы лесоразведения не выполняются. Выявлены многочисленные и разноплановые недостатки, связанные с планированием, мониторингом и качеством работ по защитному лесоразведению.

Работы по агролесомелиорации, стержнем которых является создание системы полезащитных лесных полос, фактически приостановлены.


Рис. Динамика создания полезащитных лесных полос /ПЗЛП/ в Украине

Лесные полосы, созданные до получения Украиной статуса независимого государства, уничтожаются и деградируют. Советская система планирования и реализации работ по агролесомелиорации ликвидирована. Процесс создания её украинского аналога находится на начальной стадии (Распоряжение Кабинета Министров Украины «Об утверждении Концепции развития агролесомелиорации в Украине» принято в сентябре 2013 года)

Агролесоводство, как система постоянного землепользования направленная на одновременное достижение целей сельского (растениеводство, животноводство, садоводство) и лесного хозяйства /выращивание деловой и дровяной древесины, использование полезных войств леса/ в социально, экономически и экологически совместимой форме, в Украине развития не получило. Изучение опыта европейских стран, сходных по природно-климатическим условиям, позволяет с уверенностью утверждать, что агролесоводство в Украине является перспективным направлением землепользования. По сути, агролесоводство – это эффективная и устойчивая стратегия, объединяющая товарное производство (продукты питания, корма, деловая древесина, топливо и т.п.) с нетоварными выгодами (охрана окружающей и сохранение биоразнообразия, связывание углерода, защита и повышение плодородия почв), которая приносит пользу не только владельцу земель, но и обществу в целом.

Считается, что агролесоводство:

• повышает конкурентоспособность и устойчивость, как сельского (краткосрочные выгоды), так и лесного (долгосрочные выгоды) хозяйства;

• улучшает условия окружающей среды (развитие почвенной флоры и фауны, улучшение пористости, водопроницаемости и аэрации почв, увеличение количества органики, перенос питательных веществ из глубоких слоев почвы на поверхность, уменьшение загрязнения почв и эрозии, улучшение качества воды и регулирование гидрологического цикла, повышение биоразнообразия и эстетической привлекательности ландшафта, связывание углерода и повышение устойчивости экосистем к изменениям климата);

• повышает качество жизни и содействует диверсификации сельской экономики.

Одним из перспективных направлений временного использования с.-х. земель является создание плантаций с укороченным оборотом рубки для получения древесной массы, используемой преимущественно в целях энергетики. Работы в этом направлении начаты в ряде областей Украины, но пока проводятся на небольших площадях в рамках пилотных проектов и в основном связаны с инвестициями зарубежных компаний.

В целом, Украина имеет высокий, но не реализованный, потенциал для создания защитных и плантационных насаждений, развития агролесомелиорации и различных агролесоводственных систем земледелия, прежде всего в степной и лесостепной зонах.

Проблемы. Основной территориальной базой для развития различных типов землепользования, связанных с использованием древесных посадок, являются земли сельскохозяйственного значения. Главная цель их создания, – обеспечение благоприятных условий для ведения аграрного производства в долгосрочной перспективе, за счет уменьшения эрозии, сохранения воды, поддержания и увеличения плодородия почв. Получение дополнительной прибыли за счет выращивания топливной и деловой древесины, а также использования иных продуктов и полезностей древесных посадок, – важная, но обычно вспомогательная цель посадки деревьев на сельскохозяйственных землях. Большинство «агролесных» насаждений по своей структуре и внешнему виду резко отличаются от лесов. Это небольшие рощи (колки), ленты, полосы или ряды деревьев среди открытых пространств, кустарниковые посадки, которые люди не ассоциируют с понятием «лес». Именно поэтому, в подавляющем большинстве стран мира, включая все страны ЕС, древесные посадки на землях сельскохозяйственного назначения, а также любые линейные посадки к «лесу» не относятся и лесным законодательством не регулируются.

Законодательство Украины базируется на противоречивых положениях. В частности считается, что:

• «Все леса на территории Украины, независимо от того, на землях каких категорий по основному целевому назначению, они произрастают и независимо от права собственности на них, составляют лесной фонд Украины…» /ЛК, ст.1/;

• «К лесному фонду Украины относятся лесные участки, в том числе защитные насаждения линейного типа, площадью не менее одного гектара»;

• К землям сельскохозяйственного назначения относятся:

а) сельскохозяйственные угодья (пашня, многолетние насаждения, сенокосы, пастбища и залежи);

б) несельскохозяйственные угодья (…, полезащитные лесные полосы и другие защитные насаждения, кроме тех которые отнесены к землям лесохозяйственного значения…) /ЗК, ст.22/

Противоречия и ошибки в базовых законах, закрепляются и развиваются в подзаконных актах, которые по-разному трактуют порядок использования, учета, налогообложения и контроля фактически одинаковых насаждений. К примеру, полезащитные лесные полосы:

1. по Лесному Кодексу являются «лесом» и могут передаваться в постоянное пользование только специализированным государственным структурам;

2. по Земельному Кодексу рассматриваются как несельскохозяйственные угодья земель с.-х. назначения и передаются в собственность и пользование без ограничений (ЗК, ст.25, ч.8);

3. по закону «О мелиорации земель» должны управляться, как многофункциональные лесомелиоративные системы.

Оценивая перспективы создания полосных насаждений в малолесных регионах, следует учитывать, что:

• под контролем государства (в пользовании государственных с.-х. предприятий, запасе и резерве) находится менее 5% пахотных земель южного и восточного региона. Остальная часть пашни находится в собственности и пользовании негосударственных с.-х. предприятий (около 38%), фермерских хозяйств (около 14%) и отдельных граждан (около 44%);

• средняя площадь пашни в фермерских хозяйствах около 3 га, в негосударственных с.-х. предприятиях около 40 га, в собственности граждан – около 10 соток.

Естественно, что в условиях, когда законы противоречат друг другу (Земельный и Лесной Кодексы), либо выдвигают невыполнимые требования (невозможно планировать и создавать масштабные агролесомелиоративные системы на землях, которые разделены на очень мелкие участки между десятками тысяч собственников и арендаторов) новые лесные полосы не создаются, а старые не имеют хозяев и постепенно деградируют. Во многих аспектах (сложные, длительные и дорогие процедуры изменения целевого назначения земель и разработки проектов землеустройства) действующее законодательство прямо препятствует созданию насаждений на с.х. землях. Некоторые вопросы, частности – регулирование одновременного использования земель для с.-х. производства и выращивания древесины, создание энергетических плантаций, – являются новыми для Украины и законодательно вообще не урегулированы.

Серьезной проблемой, препятствующей созданию защитных, плантационных и иных «агронасаждений» является неэффективная система планирования, которая реализуется уже более 10 лет и базируется на следующих положениях:

• конечной целью лесоразведения является достижение «оптимальной лесистости» по каждой области, значения которой заимствованы из научной работы, выполненной в 60-х годах прошлого века, и утверждены приказом Госкомлесхоза 2008 года. Месторасположение, тип и структура создаваемых насаждений при этом не уточняются;

• государство разрешает и финансово поддерживает лесоразведение силами государственных лесных предприятий. При этом создавать новые леса им разрешается только на землях находящихся в их постоянном пользовании. Частные собственники и арендаторы, в распоряжении которых находятся основные площади с.-х. земель, фактически не имеют возможности создавать древостои;

• в постоянное пользование для лесоразведения государственным лесным предприятиям передаются только земли запаса, в основном относящиеся к пастбищам, залежам и сенокосам, которые в основном не нуждаются в защите от эрозии. На пахотных землях защитные насаждения не создаются.

Разбору пороков и недостатков системы планирования и реализации лесоразведения в Украине посвящен ряд работ. Однако, лучшим показателем её не эффективности являются практические результаты работ и отношение к законодательно утвержденным планам руководства Гослесагентства. К примеру, в 2013 году при плане создания новых лесов 81 тыс. га, было создано 13 тыс. га, что на 30% меньше, чем в 2012 году. Это не помешало Председателю Гослесагентства доложить, что « в этом году Гослесагентство перевыполнило объемы создания новых лесных культур на 103% от запланированного плана». Очевидно, что существующие государственные планы лесоразведения игнорируются даже их основным разработчиком и исполнителям, что ставит под сомнение целесообразность их существования.

Таким образам, главной проблемой на пути использования земель сельскохозяйственного назначения для создания древесных насаждений является отсутствие адекватного законодательства. К проблемам второго уровня, следует отнести отсутствие адекватной системы планирования и распределения полномочий по созданию, использованию и охране насаждений на сельскохозяйственных землях. К сопутствующим проблемам, связанным с продвижением новых для Украины видов землепользования (агролесоводство, выращивание энергетических плантаций), можно отнести отсутствие соответствующих традиций и знаний.

Пути решения. В настоящее время Правительство пытается обеспечить развитие защитного лесоразведения и агролесомелиорации в рамках действующих законов и подходов к планированию и финансированию. Задачи развития агролесоводства и использования с.-х. земель для выращивания плантаций в явном виде пока не сформулированы. Следуя этим курсом вряд ли можно добиться быстрых изменений к лучшему.

В качестве альтернативного подхода можно предложить использование европейского опыта, что предполагает внесение кардинальных изменений в украинское законодательство и практику управления. В частности:

• лесные полосы, ряды и иные типы древесных насаждений на сельскохозяйственных землях не должны относиться к лесам, регулироваться лесными законами и входить в сферу ответственности органов лесной власти;

• создание древесных насаждений на с.-х. землях следует пропагандировать и поощрять. Все законодательные, финансовые, бюрократические и иные причины, затрудняющие собственникам и пользователям проведение соответствующих работ, должны быть сведены к минимуму;

• планирование создания защитных насаждений следует осуществлять «снизу-вверх» в ходе работы над планами развития сельских территорий. Возможна разработка единого плана увеличения площади лесов и древесных насаждений, но работа над ним должна вестись отдельно от работы над стратегическими планами развития лесного хозяйства, с обязательным привлечением органов местной власти и собственников земель.


Branch сказав:
30.06.2017 в 10:39

Від себе підкреслю:
По-перше: землевласники і орендарі бояться лісосмуг як чорт ладана через те, що прокуратура відкрили сезон полювання на постійних лісокористувачів, які “не вживають достатні заходи по охороні лісів”.
По-друге: все має свою ціну. Утримувати лісосмуги – також.Навіть найняти охоронців лісосмуг. Ті, кому нав’язують лісосмуги повинні знати як відшкодовувати витрати: чи то буде програма бюджетного фінансування до певного віку насаджень, чи то пільга податку на землю чи ставки орендної плати (останнє на мою думку доцільніше).

https://www.lisportal.org.ua/80064/

0 коммент.:

Дописати коментар