понеділок, 10 липня 2017 р.

Об’єднаймо зусилля для захисту зеленого скарбу Чернігівщини


У трудових колективах чернігівських лісівників нині йде всебічне обговорення схваленої урядом 4 липня пропозиції Мінекономрозвитку і торгівлі щодо майбутньої долі державних підприємств, які підпорядковуються центральним органам виконавчої влади.

Ухвалений урядом документ визначає, які саме державні підприємства в довгостроковому періоді повинні залишитись у державній власності, які будуть передані в концесію, а які приватизовані або ж зовсім ліквідовані.

Що ж непокоїть у зв’язку з цим трудові колективи держлісгоспів, а з ними і широку громадськість, органи місцевого самоврядування і депутатів місцевого рівня?

В першу чергу насторожують висновки, які зробив перший заступник міністра економрозвитку і торгівлі Максим Нефьодов, котрий, як мовиться, всі державні підприємства «стриже під одну гребінку». А втім, процитуємо:

«Наші державні підприємства є невичерпним джерелом фіскальних ризиків, — наголосив перший заступник міністра. І продовжив: — Фінансові проблеми державних підприємств зрештою стають проблемами бюджету і висмоктують кошти, які могли би бути використані на більш важливі речі, ніж порятунок хронічно неприбуткового бізнесу».

На думку першого заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі, саме тому необхідно радикально скоротити кількість державних підприємств, а частину передати в концесію.

Відповідно до документа в державній власності мають залишитись 15 особливо важливих державних підприємств та 363 об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій. Це компанії, що є державними природними монополіями, а саме НАК “Нафтогаз України”, ПАТ “Укрзалізниця” а також ті, які виконують суспільно важливі функції в оборонній сфері, сфері охорони здоров’я, стандартизації та метрології, соціальної політики та інші, тим самим надаючи державі інструменти для виконання своїх функцій.

А от 359 об’єктів державної власності Уряд має намір передати у концесію. Як відомо, концесія надає право тимчасового використання наданих ресурсів приватним суб’єктам господарювання. Мовляв, це дозволить значно збільшити загальний економічний ефект від їх діяльності на об’єктах державної власності. До таких об’єктів Уряд відніс аеропорти, лісові господарства, автомобільні дороги та інші.

Багатотисячний колектив чернігівських лісівників, як і більшості колективів держлісгоспів, у яких лісові ресурсні запаси досить значні, переконані, що, схвалюючи пропозицію Мінекономрозвитку щодо передачі деяких державних підприємств у концесію, уряд не врахував особливості лісових відносин в Україні, визначених у статті 2 Лісового кодексу України, а саме того, що лісові відносини – це одночасно і суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Отож основними напрямками діяльності державних лісогосподарських підприємств відповідно до їх статутів є проведення заходів із відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень, заліснення малопродуктивних земель, організація лісонасіннєвої справи і лісових розсадників, збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, що виконують захисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції.

І тільки з метою забезпечення фінансової можливості здійснення вищезазначених основних напрямків діяльності нині державні лісогосподарські підприємства здійснюють таку підприємницьку діяльність як проведення лісозаготівельних робіт, виробництво промислової продукції, переробка деревини, заходи щодо забезпечення споживачів деревиною, виробами з неї та іншою продукцією лісового та мисливського господарства.

Натомість відповідно до Закону України «Про концесії» концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, а концесіонерами можуть бути тільки суб’єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні та фізичні особи-підприємці. Ця умова ставить договір концесії у ряд суто підприємницьких договорів і його використання можливе виключно у сфері підприємницької діяльності. А це не відповідає основній меті діяльності державних лісогосподарських підприємств, про яку йшла мова вище!

Окрім того стаття 3 Закону України «Про концесію» передбачає вичерпний перелік об’єктів, які можуть надаватися у концесію, серед яких лісова галузь відсутня. Чому ж її нині хочуть поспіхом приєднати до решти інших?

Необхідність скорочення державних підприємств міністром економічного розвитку і торгівлі обґрунтовано загальним посиланням на «фінансові проблеми державних підприємств». Це аж ніяк не відповідає дійсності стосовно державних лісогосподарських підприємств більшості областей України.Справа в тому, що лісогосподарська галузь – особлива, вона має стратегічне значення для держави, адже йдеться про зелене багатство України не на якийсь десяток-другий років, а про те, чи взагалі виживе український ліс для прийдешніх поколінь українців, якщо вони будуть позбавлені цього ресурсу за умови передачі лісів у концесію. Вони, без сумніву, тоді звинуватять нас, сучасників, у недалекоглядності, якщо не ще в більшому гріху. Нині, коли для нашої економіки настали нелегкі часи, лісова галузь самотужки бореться з багатьма проблемами. І досить успішно!

На Чернігівщині налічується чималий лісівничий колектив — більше трьох тисяч трудівників. Не зважаючи на різноманітні труднощі й перепони, лісова галузь Сіверщини працює стабільно і є тим життєдайним джерелом, яке наповнює з року в рік бюджет області.

Так, за 2016 рік державними лісогосподарськими підприємствами, підпорядкованими Чернігівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, виконані всі економічні показники, працівники отримали достойну заробітну плату, що, без сумніву, сприяло поповненню пенсійного фонду по єдиному соціальному внеску у сумі 65 мільйонів гривень.

Сплачено до всіх бюджетів 310,1 мільйона гривень, у тому числі до місцевого бюджету від лісівників надійшло 172,2 мільйона гривень, а до державного — 137,9 мільйона гривень. За 6 місяців цього року вже сплачено до державного бюджету 92,7 мільйона гривень, до місцевого — 50,2 мільйона гривень, єдиного соціального внеску — 35,8 мільйона гривень.

Причому варто наголосити, що лісогосподарським підприємствам з державного бюджету зовсім не надходять кошти. А існують держлісгоспи за рахунок власної переробки і продажу деревини на місцевих аукціонах. Ця діяльність прозора. І зароблені кошти лісгоспи вкладають в охорону і захист лісів та лісовідновлення, а також в оновлення виробництва та його модернізацію.

Нині точиться багато розмов про реформування галузі. Так, ця реформа на часі. І вона зачіпає кожного, хто причетний до лісогосподарського виробництва. Особливо тих лісівників, котрі віддали цій роботі не один десяток літ чи й усе трудове життя.

Тема приватизації лісової галузі насторожує не лише лісівників, а й широку громадськість. Бо людям болить ця гостра проблема. Аби не вийшло так, як з горе-реформою сільського господарства, яка зруйнувала наші села. Тоді, пам’ятаєте, як лизень злизав потужні льонозаводи, якими славилося Полісся. Така ж доля спіткала і цегельні та консервні заводи. Село втратило сотні робочих місць і надовго пірнуло у безробіття…

А лісова галузь, попри всілякі негаразди, жила! І вижила, приносячи державі та людям добро й надію на краще майбутнє.

Там, де нині є лісництва, у місцевих жителів є й робота. І мешканці віддалених сіл завжди звертаються до лісництв по допомогу. Взимку прочищаються сільські дороги, в разі потреби виділяється транспорт, щоб доставити хворого до лікарні. Сільські ради постійно опираються на лісогосподарські підприємства зі своїми невідкладними потребами.

Між іншим, у сільських школах лісівники теж бажані гості. Молоді і досвідчені працівники всіх лісогосподарських підприємств охоче приходять до учнів, проводять виховну еколого-просвітницьку роботу серед підлітків, постійно опікуючись розгалуженою мережею шкільних лісництв. Розраховуємо, що саме ці юні лісівники замінять нас в лісогосподарській галузі. Будуть оберігати зелене багатство рідної землі, створюватимуть нові ліси.

Звертаючись до депутатів Чернігівської обласної ради зі своїми занепокоєннями і тривогами, чернігівські лісівники не безпідставно розраховують на те, що місцеві територіальні громади з глибоким розумінням поставляться до викладених у нашому зверненні думок і пропозицій про подальший розвиток лісової галузі, а не про її згортання на догоду тим, хто прагне швидких надприбутків навіть ціною втрати одного з найбільших багатств держави – її лісу.

Об’єднаймо ж зусилля, щоб захистити зелений скарб Чернігівщини – вагому частку лісового багатства України!

Лісівники Чернігівщини











chernigivlis.gov.ua

0 коммент.:

Дописати коментар