Лісівник

субота, 8 липня 2017 р.

Як бобри рятують заповідник на Львівщині

Кілька років тому у заповіднику «Розточчя» на Львівщині не могли зрозуміти, що відбувається з місцевою природою. Тут втричі зменшилася кількість жаб, зникли щуки та червоні карасі, висихали букові і дубові ліси, перестала достигати журавлина і не літали зграї тетеруків.
«Причиною цих змін стало осушене у 50-х роках місцеве болото. Заповідник повністю залежить від води, тож коли її стало менше, усе почало мінятися», – пригадує координатор проекту з адаптації ГО «Громадський інститут охорони природи» Ігор Горбань.

Після довгих роздумів і розрахунків активісти ГО «Громадський інститут охорони природи» запропоновували заповіднику штучно підтопити територію осушеного болота. Навесні цього року ідею підтримали не тільки науковці, але й місцеві бобри, які почали будувати додаткову греблю і сприяти розливу води.

ZAXID.NET відвідав найбільше болото на території заповідника, аби побачити що з цього вийшло.

***

«Ви можете приїхати сюди, але вам усім треба чоботи. Який у вас розмір?», – починає телефонну розмову про поїздку у Розточчя Ігор Горбань.

Науковець майже 40 років досліджує природу України, провів сотні експедицій і продовжує викладати на біологічному факультеті у ЛНУ імені І.Франка. Він також мріє укласти енциклопедію птахів України, такої книги поки що не видавали. Впродовдж останніх 12 років Ігор Горбань співпрацює із заповідником «Розточчя» і на власні очі помічав, як тут змінювалася флора та фауна.



На території заповідника розташований реабілітаційний центр, де тимчасово живуть тварини

«Тут було стільки червонокнижних тетеруків! – емоційно розповідає Ігор Горбань. – І раптом їхня популяція зменшилася, а знаєте чому? Бо тут стало сухо і зникла журавлина. Тетеруки шукають журавлину, бо вона допомагає їм позбутися внутрішніх паразитів. З нею вони живуть щасливіше і довше».

Змінюватися почали і букові ліси, які потребують багато вологи. Майже 20% лісів «Розточчя» це буки, які вбирають воду не тільки корінням, а й через кору та стовбур. Через брак води вони почали висихати.

«Коли падає дощ, то гладенький стовбур перетворюється на річку і можна сказати, що бук «п’є» стільки води, скільки може. Така його природа», – розводить руками Ігор Горбань.



Науковець Ігор Горбань багато років досліджує Розточчя

Доїхати до заповідника можна за 20 хвилин зі Львова усіма маршрутками, які їдуть до селища Івано-Франкового (Янова).

«Заповідник повністю залежить від води»
Заповідник «Розточчя» створили 33 роки тому на базі Страдчанського лісу. Це єдиний заповідник на Львівщині. Заступниця директора заповідника «Розточчя» Галина Стрямець розповідає, що сюди постійно приїжджають на практику студенти з усієї України та Польщі.



Заступниця директора заповідника «Розточчя» Галина Стрямець



Науковий центр заповідника розташований посеред лісу поблизу селища Івано–Франкове, за 20 км від Львова.

Тут кілька невеликих будиночків, де працюють науковці, є зал для презентації, невеликий музей та реабілітаційний центр для тварин.

Галина Стрямець показує лісову школу – кілька дерев’яних лавок оточені інформаційними стендами. Тут зазвичай проводять лекції перед екскурсією заповідником.

«Унікальність «Розточчя» у тому, що воно межує з Поділлям, Поліссям і Карпатами, тому тут можна побачити тварин і рослин із цих територій. Власне, найвищий рівень заповідності тут встановили саме для того, щоб це унікальне середовище зберегти», – каже Галина Стрямець.
Загальна площа заповідника 2 тис. га, більшість території займають соснові, букові та дубові ліси. Заповідник продовжується з польської сторони, має однойменну назву, там він займає майже удвічі більшу територію.

«Ця територія повністю залежить від води. «Розточчя» є частиною головного європейського вододілу, саме тут формуються басейни Чорного та Балтійського морів», – каже заступниця директора.

Науковий центр заповідника розташований посеред лісу у селищі Івано –Франкове, за 20 км від Львова

Після короткої історії заповідника Галина Стрямець йде переодягатися з офіційного костюма у робочий одяг. Нам пропонує взувати гумові чоботи і на авто директора заповідника під’їхати до найбільшого урочища Заливки, великого масиву місцевих лук та боліт. Саме тут взимку почали відновлювати болото, щоб повернути водний режим і врятувати заповідник.

«Болото осушили і це була найбільша помилка»
Директор заповідника «Розточчя» Ярослав Бовт сідає за кермо і розповідає, що з року у рік на території району збільшується кількість пожеж. Причин на це кілька.

«По-перше, збільшилася кількість гарячих днів. По-друге, 50 років тому болота на цій території осушили і це була найбільша помилка. Люди не розуміли значення боліт, думали це просто незадіяна територія», – пояснює Ярослав Бовт.

За останні п’ять років кількість пожеж тут збільшилася на 50% і, згідно з прогнозами метеорологів, кількість гарячих днів, а відтак і пожеж, буде тільки збільшуватися у зв’язку із глобальною зміною клімату. Аби проаналізувати зміни клімату, які відбулися тут за останні роки, науковці розробили «План адаптації місцевих громад Яворівщини (Розточчя, Львівська обл.) до наслідків зміни клімату в умовах території з високим природоохоронним статусом».



Територією Заливок можна прогулятися тільки у спеціальному взутті

В рамках програми Climate Forum East II, торік територію Заливок почали штучно підтоплювати, аби повернути їй природний вигляд. У верхній частині Заливок заклали водопропускні труби діаметром 40 см, якими на територію болота тепер тут надходить вода з річки Ставчанки. Ця вода розподіляється по території системою прокладених нових або розчищених старих канав, які колись виконували зворотню функцію – осушення і водовідведення.

«На території заповідника заборонена будь-яка господарська діяльність, тобто не можна збирати ягоди чи гриби, забирати дерева, які упали. Ідея у тому, що природа тут сама себе регулює. – пояснює доцент кафедри конструктивної географії ЛНУ ім. Івана Франка Андрій Михнович. – У нашому випадку ми не робили жодного капітального будівництва, а провели комплекс заходів, які допомагають поступово локально підняти рівень грунтових вод за допомогою дренажних каналів, які збудували ще під час осушення».

На одному з центральних меліоративних каналів спорудили чотири загати-переливки, які перекривають русло і піднімають рівень води у ньому в середньому на 20 – 40 см, тим самим сповільнюючи швидкість течії, а також швидкість стікання ґрунтових вод.

«Усі ці рішення дуже прості, тут не потрібно було надсучасних технологій, люди брали лопати, копали місце для труб і навесні вода сама почала розливатися», – пригадують у заповіднику.

У такий спосіб стабілізують екологічну ситуацію та підвищать продуктивність осушених земель, а також суттєво знизять їх пожежонебезпеку.

«З Польщі переселися бобри і будують додаткові греблі»
Цього року пройтися Заливками можна тільки у чоботах. Вода стоїть на кілька сантиметрів вище кісточок. Галина Стрямець веде болотом і попереджає, що є місця де вода сягатиме і по коліна. Співробітники заповідника пригадують, що раніше ця територія на початку вересня була рясно вкрита болотною журавлиною.

«Думаю скоро ми знову побачимо ці червоні ягоди», – каже заступниця директора.



Урочище Заливки

Науковці просять зупинитися біля однієї загати на річці. Тут, окрім штучної стінки на воді, свої греблі збудували бобри. Побачити їх удень майже неможливо, сутінки і ніч — найактивніший час доби бобрів, у світлий час вони відпочивають.

«Це означає, що наш проект схвалила природа, – жартома каже Ігор Горбань. – Бобрам подобається це місце і вони створюють додаткові перешкоди, тому вода розливається по території болота. Це означає, що не ми виконуватимемо багато фізичної роботи, а саме бобри».

Бобри повернулися сюди з Польщі, пропливши річками Розточчя. Місцеві умови їм ідеально підходять: тут достатньо води та дерев і чагарників. Зараз у заповіднику нараховують понад 100 бобрів. Окрім роботи над греблями, бобри згризають зайві дерева навколо річки і очищають від зайвої рослинності. Оскільки у заповіднику рубати дерева і навіть забирати їх з території, якщо вони упали, суворо заборонено, то роботу тварин дуже важко переоцінити.

Усі фото Романа Балука для ZAXID.NET

Джерело: zaxid.net

0 коммент.:

Дописати коментар