Володимир БОНДАР

Україна має шанс створити принципово новий лісовий сектор

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

Володимир БОНДАР

Бачимо повне розуміння президентською вертикаллю влади питань лісової галузі

31 грудня 2018

С 1 января в силу вступил запрет на продажу круглого леса за рубеж


Соответствующий указ был подписан ещё в 2016 году, но из-за неготовности отечественных потребителей и лесных хозяйств документу была дана отсрочка.
За минувший год экспорт круглых лесоматериалов составил около 65 миллионов долларов, но теперь древесину можно продавать за рубеж только в переработанном виде.

А пока одни стучат по дереву, у других на производствах летят щепки, которые и приносят прибыль.

Полоса препятствий ещё по дороге к месту работы. Дальше и вовсе: ни пройти, ни проехать. Пока зимы ждала природа, в этом году шли дожди. И без того болотистая местность превратилась в непроходимую. Остановка вала леса приведёт к убыткам хозяйств. Ставку делают на спецтехнику, правда, обходится это уже дороже.

Александр Ракицкий, директор Пуховичского лесхоза: «Можно было бы подождать морозов, но у нас существует задание по поставке лесопродукции для наших деревообрабатывающих предприятий. А взять ту же древесину лиственную, то же фанерное сырьё у нас можно только с труднодоступных лесосек, а ждать морозов, отложить эти поставки мы не можем».

В Эстонии, Литве и Латвии работы в лесу сейчас временно прекращены. Ждут морозов до –15. Белорусские лесники решили, что справятся, каждый день бросают вызов природе.

Олег Мельников, оператор форвардера: «Торф, очень мягкая земля, торфяники, он тяжёлый и топится очень легко. С помощью тросов, иногда военных просим, лебёдка приходит, достаём и дальше работать».

Чтобы оправдать усилия тех, кто работает в лесу, на предприятиях по переработке летят щепки. С 1 января этого года указ Президента полностью запрещает продажу так называемого кругляка за рубеж. В январе прошлого года во Дворце Независимости Александр Лукашенко подчеркнул: весь ресурс древесины должен перерабатываться в Беларуси. Исключение в 2017 году было сделано из-за того, что не все предприятия деревообрабатывающей промышленности завершили модернизацию.

В этом году, если при каждом лесном хозяйстве (или рядом) будет работать своё успешное производство, продать получится не сразу, зато точно дороже. Пример из Старых Дорог. Здесь со вступлением указа в силу не пришлось ничего менять. Уже 20 лет свой лес здесь перерабатывают без остатка.

Производят обработанную древесину и пиломатериалы. Поставки идут в Германию, Польшу, Нидерланды.Котельная работает на своих же опилках –безотходное производство. Сегодня в стране около сотни лесных хозяйств. Со временем по такому принципу должно работать каждое. Для этого запущена программа по модернизации лесхозов.

Владимир Ботян, главный инженер Минского производственного лесохозяйственного объединения: «По этой программе планируется установка лесопиления, установка сушильных комплексов, закупка рубильных машин. Сегодня лесхозы Минской области перерабатывают 800 тысяч кубов круглого леса у себя. С выполнением этой программы, думаю, что мы будем перерабатывать больше миллиона».

Кроме того, каждый лесхоз разработал и утвердил собственный бизнес-план. На переоснащение и запуск новых линий, конечно, нужно время. И стучать по дереву, как гласит народная примета, конечно, хорошо. Но если начать его активнее перерабатывать, можно заработать больше.

Ученые разработали уникальную технологию получения биотоплива


Ученые из Московского физико-технического института и Объединенного института высоких температур РАН предложили новую уникальную технологию получения биотоплива из отходов древесины. В настоящее время интерес к решению подобного рода задач во всем мире весьма активный, что обусловлено стремлением использовать возобновляемые источники энергии. Соответствующие статьи были опубликованы в ведущих научных журналах Fuel Processing Technology и Energy.

Основа биоэнергетики — это биотопливо, сырьем для которого служит различные виды биомассы. Под термином биомасса понимается материал растительного или животного происхождения. К примеру, в виде сырья можно использовать отходы лесной промышленности – опилки. С помощью технологии прессования из них получают древесные топливные пеллеты или брикеты, которые используют в качестве топлива в котельных и электрогенераторах. Однако в необработанном виде использование биомассы во многом проблематично из-за ее достаточно низкой энергетической плотности и гидрофобности. Для преодоления подобного рода проблем свойства биомассы необходимо «модернизировать», например, с помощью технологии торрефикации.

Торрефикация — это процесс термической обработки, который обычно осуществляется в неокислительной среде (при отсутствии или незначительном содержании кислорода) при температурах 200–300 °C. В основном древесная биомасса состоит из трех основных компонентов: целлюлозы, лигнина и гемицеллюлозы. При торрефикации разрушается главным образом гемицеллюлоза. Торрефицированная биомасса обладает улучшенными топливными характеристиками. В настоящее время существует или находится в разработке большое многообразие различных технологических методов торрефикации. Однако следует признать, что до сих пор этот процесс переработки биомассы не получил широкого коммерческого использования в мире. Во многом это обусловлено несовершенством существующих технологических процессов, в том числе и возникающими при этом экологическими проблемами. Обычно в процессе торрефикации используют инертный газ для защиты биомассы от избыточного окисления, которое может привести к значительной потере массы биотоплива. Фактически при избытке кислорода часть топлива просто сгорает. Так как в данном методе газообразные продукты оказываются разбавленными большим количеством инертного газа, это затрудняет их последующую утилизацию.

Для преодоления отмеченных выше проблем российскими учеными разработана совершенно новая технология переработки биомассы. Для ее реализации не требуется использование большого количества инертного газа, что заметно улучшает ее экономические и экологические показатели. Сущность данной технологии состоит в следующем. Древесные пеллеты или брикеты в реакторе засыпаются слоем минерального наполнителя. В качестве такого наполнителя может выступать бентонитовая глина, тальк или мел. Все эти компоненты химически устойчивы и относительно недороги. Далее реактор нагревается, а сам процесс торрефикации проводится без использования инертного газа.

Борис Кичатов, один из авторов исследования, доктор технических наук, ведущий научный сотрудник лаборатории физики активных сред и систем МФТИ и лаборатории диагностики пылевой плазмы ОИВТ РАН, рассказал: «Используя данную технологию, можно получать биотопливо весьма высокого качества, энергетические характеристики которого оказываются близкими к углю. Важным достоинством этой технологии является ее экологичность. Кроме того, здесь наряду с твердым топливом можно получать порядка 10% весьма ценных химических соединений: альдегиды, кетоны, спирты и карбоновые кислоты. Соединение биоэнергетики и химической промышленности — это весьма важная задача для нашей страны на ближайшие десятилетия. Необходимо также отметить, что по своей сути это достаточно простая технология, а для создания производства здесь не требуется больших капитальных затрат. Этот фактор весьма важен для предприятий малого и среднего бизнеса. Установки, использующие подобную технологию, можно размещать в местах непосредственной заготовки древесины. При вырубке лесов образуется большое количество отходов: пни, ветви деревьев. В настоящий момент чаще всего такие отходы сжигаются на месте, а порой и просто выбрасываются. В последнем случае они представляют собой источник для развития болезней и вредителей наших лесов. На основе разработанной нами технологии можно создавать относительно небольшие производства, которые позволят решать как энергетические, так и экологические проблемы».

Важным достоинством такого вида топлива является то, что его сжигание не приводит к дополнительным выбросам двуокиси углерода в атмосферу.

Пресс-служба МФТИ
Источник: ScientificRussia

На Херсонщині поліцейські вилучили з продажу понад 350 нечіпованих ялинок на суму 62 тис. гривень


У передноворічний період на території Херсонської області поліція проводить профілактичне відпрацювання під умовною назвою «Ялинка». Спільно з працівниками Херсонського лісомисливського господарства відпрацьовуються лісові масиви з метою запобігання незаконної вирубки лісів та охорони хвойних насаджень. За незаконну порубку лісу з початку заходів відкрито 6 кримінальних проваджень. Поліцейські перевірили 850 автомобілів, які перевозили хвойні дерева, та наявність у водіїв документів, що підтверджують законне придбання ялинок.

Відпрацьовано 280 ринків та місць стихійної торгівлі з метою виявлення порушень під час реалізації хвойних дерев. За порушення правил благоустрою населених пунктів, порушення правил торгівлі на ринках та торгівлю з рук у невстановлених місцях складено 55 адміністративних протоколів.

У місцях торгівлі вилучено понад 350 хвойних дерев, які були нечіповані та продавалися без дозвільних документів, на загальну суму 62 000 гривень.

Відділ комунікації поліції Херсонської області
Posted on 30.12.2018

30 грудня 2018

Защитники леса из Нарва-Йыэсуу - фаворит конкурса "Экологический поступок года"


Активисты из Нарва-Йыэсуу, совместно выступившие против планов RMK вырубить три четверти лесов в окрестностях города и добившиеся рассмотрения вопроса в парламентской комиссии по окружающей среде, являются фаворитом в конкурсе Министерства окружающей среды "Экологический поступок года".

Об этом сообщило в субботу, 29 декабря, ида-вируское издание Põhjarannik.

В конкурсе, голосование по которому проходит на сайте Министерства окружающей среды, участвуют 22 претендента.

По положению на 29 декабря, активисты из Нарва-Йыэсуу борются за первое место в голосовании с НКО "Наша Курна", которое помогло привести в порядок исторический приусадебный парк на мызе Курна. Оба проекта получили свыше 1400 голосов, уровень поддержки остальных кандидатов не превышает 400 голосов. Победитель конкурса будет выбран оценочной комиссией из числа 10 проектов, получивших наибольшее число голосов.

Год назад Центр управления государственным лесом (RMK) вырубил около 20 гектаров леса в окрестностях Нарва-Йыэсуу, а в марте этого года сообщил о готовности к поэтапной вырубке трех четвертей окружающего город леса.

После этого жители Нарвы и Нарва-Йыэсуу, а также представители местных садоводческих товариществ во главе с Натальей Песочинской инициировали сбор подписей против планов RMK. Петицию поддержали около 3000 человек, и в июне ее обсудила комиссия по окружающей среде Рийгикогу.

Комиссия рекомендовала при хозяйственном управлении лесами учитывать мнение местного населения и передала петицию городским властям, поручив им найти решение проблемы.

Редактор: Андрей Крашевский
ИДА-ВИРУМАА
Вчера 12.54
Иллюстративная фотография. Автор: Арне Адер/www.loodusemees.ee

Директор Тячівського лісогосподарства розповіла про роботу підприємства, зарплати та нововведення



Наталія Катреняк, директор ДП "Тячівське ЛГ" підвела підсумки 2018 року в інтерв'ю.

Наталія Катреняк розповіла про заробітні плати, податки, про здобутки підприємства за рік, про податки та як підвищують рівень життя місцевого населення.

Окрім того, Наталія Іванівна розповіла про те, як працював «Тячів ЛАГ» і тепер ДП «Тячівське ЛГ», що було і що стало, які суттєві зміни можна відзначити.

Говорилося і про створення дубового заказника, який став кроком до збереження лісів та про лісовідновлення на території лісових угідь і про те, як працівники державної лісової охорони оберігають лісові угіддя від браконьєрів.

А ще лісовий господарник розповіла про нові розсадники і створення шкільного лісництва на базі держлісгоспу.

Привітання з Новим 2019 роком та Різдвом Христовим - 1



Дорогі колеги-лісівники! Волиняни!

Вітаю з Новим роком та Різдвом Христовим!

Бажаю вміння знайти щастя у житті. Щоб воно приходило до вас із буднями, спілкуванням у колективі, зустрічах із друзями.

Нехай рік прийдешній буде багатим на завершені справи, реалізовані задуми та яскраві починання.

Усім бажаю домашнього затишку та відчуття свята.

Хоча свято кожен із нас бачить по-своєму, все ж є необхідні його атрибути. Це теплий і затишний дім. Святковий стіл, за яким зібралася найрідніші люди. Розмови про найважливіше.

І обов’язково помоліться за здоров’я тих, хто вам дорогий. Подумки подякуйте усім, хто береже для нас мир…

Мрійте сміливіше, бажайте нереального, очікуйте дива щодня.

Зі святами вас!

Начальник Волинського ОУЛМГ 

***


Щиро вітаю Вас із Новим роком та Різдвом Христовим!

Рік, що минає, був непростим, але маємо тверде переконання, що у нас вистачить натхнення та сили волі , щоб подолати всі труднощі!   Лісова галузь є стратегічною не тільки для мирного життя. Особливої ваги вона набуває під час зовнішньої агресії. Недаремно ми маємо форму, схожу на військову. Чесною та самовідданою працею на своєму робочому місці ми зможемо допомогти наближенню перемоги і миру.

Немає нічого ціннішого за незалежність Батьківщини та щастя наших дітей! Впевнений, що мирне життя настане у всіх куточках держави! Нам вистачить мудрості здійснити все задумане, щоб прийдешній рік став роком перемог для блага вільної та незалежної України!

Нехай у Новому році до кожної родини прийдуть добробут, щастя, любов та віра у світле майбутнє.  Нехай Різдвяна зоря подарує всім Боже благословення!

начальник Дніпропетровського ОУЛМГ

***



Шановні мешканці Житомирщини!

Дорогі колеги-лісівники!

Щиро вітаю вас з Різдвяними та Новорічними святами!

Споконвіку ці свята є вісниками оновлення, мрій і сподівань, тож  бажаю, аби вони принесли вам і вашим родинам добро, достаток і впевненість у майбутньому. Зичу усім, щоб з останніми хвилинами старого року пішли в минуле всі поразки та негаразди, а новий 2019 рік став роком зростання, успіхів та перемог.

Нехай прийдешній  рік буде щедрим для вас на нові досягнення та професійні перемоги, а в усіх починаннях вас завжди супроводжує  успіх, турбота рідних, підтримка друзів та колег.
Нехай він буде добрим і світлим, мирним і щасливим, а Різдво наповнить серце любов’ю, вірою та надією на здійснення  найзаповітніших задумів.! 

Будьте вільні у своїх помислах, відповідальні у своїх діях та духовно багаті від добра, подарованого людям!

Зичу всім  міцного здоров’я, успіхів у роботі, злагоди, благополуччя та родинного затишку! Нехай ваші домівки повняться світлом любові і розуміння, а кожен відчуває  себе потрібним і коханим.

Нехай різдвяно-новорічні свята для всіх нас будуть по-справжньому яскравими й незабутніми.

Щасливого Різдва Христового та Нового року!
начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства

***


Шановні колеги!

Прийміть найщиріші слова вітання з Новим роком та Різдвом Христовим!

Щиро зичу Вам здоров’я і злагоди,  успіхів у всіх задумах і сміливих планах!

Нехай доля усміхається Вам щасливими днями,  шле тепло і затишок у родинну оселю.

Нехай яскрава Різдвяна зірка принесе мир та спокій у Ваші оселі, впевненість у завтрашньому дні, надію на краще!

Щасливого Нового 2019 року та Різдва Христового!

З повагою
начальник Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства                  Володимир Селюк  

***



Шановні колеги-лісівники!

Від щирого серця вітаю Вас із Новим Роком та Різдвом Христовим!

Нехай чарівні зимові свята подарують Вам хороший настрій, приємні зустрічі та здійснення найзаповітніших мрій.

Бажаю, щоб різдвяні свята були радісними, а рік новий – багатим на успіхи та добрі зміни.

Щедрою на здобутки нехай буде життєва дорога, а в родині завжди панують злагода, любов і достаток.

Здоров’я, натхнення, миру та Божого благословення вам і вашим рідним!

З повагою, начальник Івано-Франківського ОУЛМГ                                                                            Руслан Осташук

***




***



Шановні колеги!

Прийміть щирі вітання з Новим роком та Різдвом Христовим!

Нехай прекрасні зимові свята принесуть мир, спокій і злагоду, впевненість у майбутньому.

Хай колядники засіють у вашому домі добро і злагоду, а Боже благословення береже ваші сім’ї, близьких та друзів.

Любові, радості, здійснення усіх ваших бажань!

Більше вдалих і щасливих днів, бадьорого настрою, твердості духу, невичерпного оптимізму, міцного здоров'я та удачі!

З повагою та найкращими побажаннями, за дорученням працівників управління,

В.о. начальника Луганського ОУЛМГ
Олексій ЛАТИНІН



Петро Романуха: «Ліс – це моє життя…»


Усі, хто знає цю людину, можуть сказати про нього лише хороші слова. Відповідальний, чуйний, добросовісний і завзятий у роботі, зав­жди доброзичливий. Петро Романуха працює у Волинському ОУЛМГ впродовж багатьох років, а загалом лісовій галузі віддав тридцять три роки свого свідомого життя.

Петро Романуха народився в селі Словечно Овруцького району Житомирської області 16 червня 1959 року.

Після закінчення школи працював монтажником у Коростенській ПМК. Далі були армія та студентські роки в Українській сільськогосподарській Академії на лісогосподарському факультеті. 

Після закінчення Академії в 1985 році розпочалася трудова кар’єра Петра Петровича в галузі лісового господарства, якій він присвятив 33 роки життя.

Спочатку працював помічником лісничого Словечанського лісництва в Овруцькому міжгосподарському лісгоспі.

Там молодого фахівця запримітило керівництво району. Виявляється, цей відповідальний і на диво людяний лісівник припав до душі, і його незвичний талант до спілкування, відповідального ставлення до потреб місцевого населення помітили жителі поблизьких сіл.

– Того часу в силу посадових обов’язків мені часто доводилося спілкуватися з місцевими керівниками та їхніми підлеглими, – згадує Петро Петрович. – Разом організовували протипожежні заходи, охорону лісових масивів, проводили різноманітні природоохоронні акції. А ще ж до нас зверталися по допомогу. Тому потрібен будівельний матеріал, іншому – дрова для опалення. Я залюбки долучався до розв’язання усіх цих питань. Хтось комусь розповів про ці мої труди і якогось разу мені запропонували очолити сільську раду.

На виборах за молодого і старанного громадівця проголосували всі сільчани. З того дня розпочалася громадівська робота Петра Петровича. Він став чи не наймолодшим сільським головою. Словечанська сільська рада, яку очолив, мала до двох тисяч жителів, а це кількасот особистих селянських господарств, школи, клуби, медпункти, колективні господарства. Адже до цієї громади входило аж п’ять сіл – Антоновичі, Дуби, Задорожок, Тхорин і Словечне, де й розташовувався центр громади. Зранку – прийом сільських відвідувачів, удень – робота на місцях. Працювати було цікаво. Про ініціативного голову заговорили у різних начальницьких кабінетах та людських оселях. Цей молодий чоловік, стиль його роботи, манера вести розмови усім імпонували. Вроджений талант дозволяв на рівних спілкуватися з високим начальством і простими людьми, місцевою інтелігенцією і механізаторами, старшими людьми і молоддю. І бути б Петру Пет­ровичу великим керівником, якби у квітні 1986-го не сталася страшна Чорнобильська катастрофа. У перші ж години радіаційна хмара накрила села його сільської ради. Серед людей ширилися панічні настрої. Петру Романусі довелося залагоджувати складні питання, пов’язані спершу з евакуацією дітей і дорослих. Це був час, коли доводилося працювати майже цілодобово. Кілька годин на сон – і знову до роботи. Але завдяки молодому голові, його армійському й лісогосподарському досвіду, чітким діям і оперативності вдалося порятувати чимало людських доль.

Але настав час, коли й самому сільському голові разом з родиною у зв’язку з аварією на ЧАЕС довелося покинути рідну домівку та переїхати на Волинь.

Починаючи з 1991 року й донині доля Петра Романухи пов’язана із Луцьком та Волинню. У квітні 1991 року він повертається у рідну й таку знайому для нього лісову галузь. Влаштовується на роботу інженером з реалізації Луцького лісгоспзагу. Попри скрупульозну конторську роботу, адже на контролі потрібно було тримати заготівлю, переробку і збут деревини та готової лісопродукції, постійно бував у лісах, говорив з майстрами лісу і лісничими. І не просто говорив, а допомагав, підказував, а бува, брав на себе залагодження важливих лісогосподарських питань. Полюбив мальовничі ліси, їх грибні та ягідні місцини, зріднився з місцевими людьми. Біль, завданий Чорнобилем та переселенням з батьківських земель, потрохи вщухав. Досвід, набутий на попередніх посадах, зіграв свою роль. Діловитість та неабиякий організаторський хист Петра Романухи помітило керівництво галузі і в грудні 1994 року йому запропонували очолити відділ охорони, захисту та контролю за лісом держоб’єднання «Волиньліс». Тож його перевели на посаду начальника цього відділу. 

Петро Романуха скрізь, де довелося йому працювати, діяв виважено і рішуче. За це здобув повагу колег.


У вересні 1996 року його переводять на посаду інженера першої категорії, у липні 1998-го – інженером лісового господарства «Волиньлісу», а в грудні 2000 року призначають в. о. головного лісничого Луцького держлісгоспу. Та вже у травні 2001 року Петра Петровича знову повертають у відділ охорони і захисту лісу держоб’єднання «Волиньліс» на посаду інженера І категорії, у березні 2003 року переводять у відділ лісового господарства і лісовідновлення на посаду інженера І категорії. 

З 2005-го до жовтня 2012 року у зв’язку з реорганізацією та утворенням Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Петро Романуха працює на посаді головного спеціаліста відділу охорони та захисту лісу. З листопада 2012 року до квітня 2015-го – провідний інженер з охорони та захисту лісу. У квітні 2015 року в порядку переведення Петра Петровича призначають головним спеціалістом відділу охорони та захисту лісу, де він працює і донині. Відданий лісівничій справі, патріотичний, дієвий, мобільний, надзвичайно відповідальний і вимогливий до себе й до інших. Завдяки йому та його колегам на Волині впродовж останніх кількох років вдається уникати лісових пожеж. Саме Петро Петрович опікується питаннями охорони і захисту лісу, зокрема протипожежними заходами, організацією злагодження та чисельними безпековими заходами. Хай коли прийдеш, він – у роботі. Це мудра, толерантна, вельми привітна й інтелігентна людина. Уміє берегти добру пам’ять про видатних лісівників, з якими працював і кого вже нема серед нас, надзвичайно дорожить своїми колегами. Залюбки ділиться досвідом із молодшими колегами, навчає їх людяності, вірності, відданості справі.

Він добрий сім’янин і батько. Та все ж усім серцем відданий його величності лісу, лісівничим справам, українській державі.


– У 2018 році наші працівники створили 5047 км мінералізованих смуг, а догляд за ними проведено на 11562 км, – розповідає Петро Романуха. – А ще впродовж року ми провели 2346 рейдів із виявлення порушників правил пожежної безпеки. Звісно, читаємо лекції для дорослих і дітей, виступаємо на телебаченні, по радіо, знайомимо місцеве населення з правилами пожежної безпеки, вимагаємо від них шанобливого ставлення до лісу, його багатств, і це працює. Завдяки цьому наші ліси мають майбутнє.

Петра Петровича шанують і поважають колеги та керівництво галузі. 

– Це напрочуд самовіддана й доб­ра людина, – каже про нього голова обласної організації Товариства лісівників України Борис Бабеляс. – Працелюб, яких ще пошукати, великий патріот України і його величності лісу.

– Пропрацювавши більш як 30 років у галузі лісового господарства, Петро Романуха виявив себе чесною та порядною людиною, висококваліфікованим спеціалістом, вмілим організатором лісогосподарського та лісопромислового виробництва, – додає голова обласної організації профспілки працівників лісового господарства Павло Матіюк. – На таких людях і тримається лісове господарство України.

Лісоуправлінець на ці слова колег лиш усміхається: 

– Я такий самий, як усі: люблю ліс, дорожу колегами, вірю у майбутнє України. Разом ми – команда. Головне наше завдання – зберегти ліс для майбутніх поколінь, – і на хвильку задумавшись, додає: – Ліс – це моє життя…

Оксана Гаврилюк,
Сергій Цюриць
Фото Оксани ГАВРИЛЮК
«ЛВ» №11-12 2018

Минприроды подготовило законопроект, обязывающий арендаторов лесных участков тушить лесные пожары

Минприроды России подготовило проект федерального закона, согласно которому на арендаторов лесных участков предполагается возложить обязанности по тушению лесных пожаров. Законопроект предполагает внесение изменений в часть 2 статьи 53.4 Лесного кодекса РФ. В предлагаемой новой редакции статья должна выглядеть так (синий текст - действующая часть статьи, красный - новая):

"2. Лица, использующие леса, в случае обнаружения лесного пожара на соответствующем лесном участке немедленно обязаны сообщить об этом в специализированную диспетчерскую службу и принять все возможные меры по недопущению распространения лесного пожара, а также по тушению лесного пожара (за исключением выполнения взрывных работ в целях локализации и ликвидации лесных пожаров и осуществления мероприятий по искусственному вызыванию осадков в целях тушения лесных пожаров)".

Ссылка:

Проект Федерального закона «О внесении изменения в статью 53.4 Лесного кодекса Российской Федерации в целях совершенствования охраны лесов от пожаров»




Огромные беседки-мегафоны - чтобы слышать лес (+Фото)



Группа эстонских дизайнеров, выпускников Академии искусств, создали занимательные беседки в одном из лесов под столицей страны Таллинном. Главной особенностью созданных мест для экологически чистого досуга стал не столько их невероятным минимализм, сколько нестандартное использование законов физики. Все дело в том, что благодаря своей необычной форме беседки усиливают любые звуки, проходящие через них.

Сделаны беседки были из деревянных досок и покрыты лаком для защиты от воздействия различных проявлений погоды. Всего было установлено три беседки в форме мегафона. Все они абсолютно идентичны.

Вся флора и фауна Молдовы представлена в Кодрах

Такая беседка идеально подходит для пикника, так как может стать прибежищем для целой группы людей. Сидеть можно как внутри, так и на краю беседки. Необычная конструкция усиливает звуки и не только те, что исходя из нее, но и те, что проходят через нее со стороны леса.

Внутри деревянного прибежища достаточно места для того, чтобы организовать место пикника в непогоду. Оно также достаточно просторное для того, чтобы расположиться в нем лежа или полулежа.

Впрочем, использовать необычные конструкции можно не только для «природного» отдыха. Так, по словам создателей, беседки-граммофоны могут быть использованы для различных культурных мероприятий в зонах отдыха, так как с их помощью, естественным образом можно усиливать музыку и громкость пения людей.













Источник: ecobyt.ru
Воскресенье, 30 декабря 2018 г. 

Лісівники подарували дітям Чигиринської школи фотоапарат


За сприяння директора Чигиринського лісгоспу Романа Фендюра для дітей працівників підприємства, учасники шкільного лісництва "Богданівець" створили новорічне дійство.

По завершенню свята, казкові новорічні герої вручили усім дітям подарунки.

У свою чергу, дякуючи учням шкільного лісництва "Богданівець" за чудову організацію свята для малечі, лісівники подарували їм фотоапарат, який допоможе зберегти найяскравіші моменти шкільного життя.

"Наша основна мета – подарувати дітям гарний святковий настрій, аби вони мріяли та вірили в дива, адже Новий рік – це саме те свято, коли всі дитячі бажання обов’язково мають здійснюватись", – відзначає директор Чигиринського лісгоспу Роман Фендюр.

Повідомляє Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства.
Підготував: Аліна ПЕРЕВАЛ
Джерело: Ліси Черкащини

Юрій Бойко: Вони кажуть "Не дасте лісу - ми не дамо вам грошей"



Опозиційний політик Юрій Бойко в ефірі телеканалу "112 Україна" розповів про об'єднавчі процеси в опозиції та своє бачення розбудови України після зміни влади в країні.

Кужеєв: Вітаю всіх глядачів телеканалу "112 Україна". Сьогодні, наприкінці 2018 року, я закрию перший сезон "Велике інтерв’ю з великим політиком". І сьогодні разом зі мною засновник "Опозиційної платформи - За життя", народний депутат Юрій Бойко.

Добрий вечір. Давайте одразу про підсумки року. Що, на вашу думку, треба залишити у 2018-му?

Бойко: Безперечно, треба залишити військовий конфлікт на сході. І якщо це не буде виконано, країна не зможе рухатися вперед, стабільно і прогнозовано розвиватися. Перш за все треба прийти до миру наступного року і зайнятися практично боротьбою з бідністю. Тому що бідність стала вже національною проблемою. Люди бідніють рік від року, і якщо раніше люди жили дійсно важко, то сьогодні починають голодувати. Тому бідність і завершення війни треба залишити і починати після зміни влади боротися з цими двома речами.


- Що візьмемо у 2019-й?

- Надію на стабільний розвиток країни. Надію на те, що після зміни влади ми зможемо змінити країну, повернути добру прогнозовану ситуацію, коли люди знають, що вони пішли на роботу, мають своє робоче місце, планують відпустку – те, чого хоче нормальна людина, нормальне людське життя.

- Якщо говорити про політичні підсумки року, то давайте про те, чим він запам’ятається вам?

- Цей рік запам’ятається в політичному сенсі тим, що сьогоднішня влада остаточно показала своє обличчя народові. Коли підвищили тарифи і почали розповідати, що це добре, що підняли на 23%, а могли підняти на 60%, то стало зрозуміло, що вони взагалі не розуміють, наскільки погано живе народ. Ця річ – повна відірваність влади від життя України, це, напевно, те, що запам’ятається понад усе. Вони просто відірвалися від землі.


- У роботі парламенту?

- Парламент протягом цього року ухвалив 143 закони і 223 постанови. Але, якщо порахувати, що є корисним для громадян України, то можна порахувати на пальцях однієї руки. Здебільшого це були політичні декларації, ратифікації, заяви, а речей, які турбують людей, не було взято до уваги. Наприклад, понад 2,5 років працює уряд. Жодного разу він не звітував у парламенті. У нас немає деяких міністрів, немає державної політики за деякими галузями економіки. І це пройшло повз парламент, тому що вони самі боялися запросити уряд, щоб він відзвітував. Тому що розуміють, що казати нема чого. Люди бідніють, економіка слабка, в поганому стані, а практичного плану дій уряду немає.

- Але ж усе в руках парламенту. Викликали б урядовців, заслухали, не сподобалось - до побачення, нові.

- Так от вони і бояться викликати. Тому що доведеться звільняти. А звільняти не можуть, тому що самі їх призначали. І відповідальність парламенту також, тому що законодавча влада відповідає так само, як і виконавча, за стан речей у країні. А те, що жодного кроку не було зроблено парламентом у частині наближення миру, - це теж правда. Парламент схвалював якісь військові заяви, декларації, звернення, а жодного практичного закону, за винятком одного "Про продовження дії особливого статусу району Донбасу", який не працює, тому що суперечить Конституції, але водночас є сигналом, що наша країна готова до мирного діалогу, більш нічого не було ухвалено.


- А тарифи, а субсидії, пенсії?

- Про тарифи дуже печальна історія. Трагічна, можна сказати. Тому що коли підвищили тарифи на комунальні послуги, люди масово почали відмовлятися від благ цивілізації. Вони перекривають газ в оселях і переходять на дрова. Я бачив це на власні очі. Пішла масова інформація з міст про те, що люди відмовляються від газу, а ми мали доволі високий рівень газифікації країни, коли я був міністром енергетики країни: 67% газифікованих сіл, міст, у країні. Це цивілізація, це блага. А сьогодні внаслідок підвищення тарифів люди починають перекривати газ і переходити на дрова. Я приїхав до села Скригалівка, Київська область. Бабуся, троє онуків, і вона перекрила газ і ходить до себе в сад, рубає дерева та опалює хату дровами. І це масово, по всій країні. Тобто її відкинули в позаминулий вік і відокремили від цивілізації. Щодо пенсій ситуація взагалі є дикою. Ніхто з уряду не може пояснити, як можна прожити на пенсію в 1,5-2 тис. гривень сьогодні. Вони вдають, що такого явища немає. А пенсіонери починають реально голодувати. І це теж ганьба, проблема. Причому проблема в тому, що коли ухвалювали бюджет 2019 року, збільшили на 23 млрд гривень фінансування силових структур. Причому я армію не беру до уваги. Це фінансування прокуратури, СБУ, прикордонників, поліції. І водночас практично заморожені соціальні виплати. Дайте ці 23 млрд пенсіонерам, дайте їм хоч зітхнути. Не може бути побудови поліцейської держави з бідним населенням. Ще нікого поліція не захищала від власного народу. І це показує практика всіх Майданів, які були в країні. Тому це просто відірваність від народу, відірваність від реального життя, намагання закрити штори на вікнах, щоби не бачити реальних проблем людей.

- Якщо говорити про згадану вами газифікацію, понад 60%, і те, що люди в садах рубають дерева для того, щоб опалити свої оселі, це щонайменше дивно, враховуючи те, що Україна має власний видобуток газу.

- Має, і у нас власного газу вистачає для населення. Державна компанія "Укргазвидобування" видобуває 15 млрд, якраз стільки, скільки необхідно для потреб населення країни. І жодної проблеми немає в тому, щоб надати нормальну ціну, щоб люди могли сплачувати, а не саджати всю країну на голку субсидій. Собівартість газу власного видобутку становить приблизно 2500 гривень з урахуванням усіх податків, інвестиційних складових. А його продають населенню за 8,5 тис. гривень, причому наступного року ще планують під тиском МВФ підвищити ціну. Це означає, що держава в особі сьогоднішнього уряду з потрійним наваром продає власним громадянам газ, який належить їм за Конституцією.


- Те саме говорила чинна влада, коли перебувала в статусі опозиції. У всіх телевізійних ток-шоу ми чули, що власного видобутку вистачить для покриття внутрішніх потреб України. Що змінюється, коли люди переходять у статус можновладця? І тепер ми знову чуємо, що треба шукати якісь входи-виходи. Ви нині в опозиції, говорите, що внутрішнього видобутку вистачить, коли чинна влада була в опозиції, те саме говорила. А віз і нині там.

- Тут якраз у мене совість чиста. Коли я був міністром енергетики, вартість газу в нас була 400-800 гривень. Це було ще в 2013 році. І коли ми проводили переговори з МВФ і була вимога підвищити на 25-30%, то я відмовився це робити, бо розумів, що люди не зможуть платити. Навіть таку ціну. Це була абсолютно чесна позиція, у нас дійсно вистачало газу – його продавали за доступними цінами. Субсидій по країні було приблизно 2 млрд гривень. А сьогодні біля 70. Це дійсно одержували ті, хто вже не міг платити. Зовсім уже соціально не захищені люди. І була абсолютно спокійна ситуація – жодних проблем із газом. Він був доступний, люди користувалися ним як благом цивілізації, ми далі будували газопроводи, тому що коли газ приходить у село, місто – це життя. Це бізнес розвивається, починається економічний розвиток. Я можу сказати, що ми просто повернемо це назад і не будемо нічого вигадувати. Усі ці меморандуми з МВФ і вся ця компанія, яка чомусь вирішила газ власного видобування прирівняти в ціні до імпортного газу. При тому, що це не має взагалі жодного відношення. Є газ власного видобування, у нього є своя собівартість, і є покупна ціна імпортного газу, який йде для промисловості. При цьому вони це назвали реформою, заплатили собі космічні гроші у вигляді премій, я маю на увазі керівництво "Нафтогазу", а людей усіх практично обідрали. Ось це буде змінено одразу. Ми однозначно заберемо всі ці дурні схеми, які вони породили.

- Але ж борги все одно треба буде віддавати. За кошт чого?

- А це вже питання переговорів, тому що так "блискавично", як проводила переговори, як писали "реструктуризацію", у минулому міністр фінансів пані Яресько, то таким чином наступного року ми маємо віддати третину бюджету. Причому, коли кажуть, що це брали "папєрєднікі", то це не так. Це брали всі уряди. І сказати, що хтось брав менше, хтось більше, – ні. Усі брали приблизно однаково.


- Тобто колективна відповідальність?

- Це колективна відповідальність країни. Треба це припиняти. Єдина в нас була перерва з 2011 по 2013 рік – ми не брали кредитів. Я відмовився тоді підвищувати ціни на газ, і ми відмовилися від співробітництва з МВФ, тому що я бачив, що вони просто заганяють нас у соціальні проблеми. Ми тоді два роки не працювали з ними.

- Якщо говорити про парламент у 2019 році, з уроками, які дістали з 18-го. Непростий рік, заходимо у виборчу кампанію президентську, потім парламентську. Давайте про розклади, які нині циркулюють під куполом ВР. Коаліція є?

- У нас унікальний парламент. Обрали парламент, якого ніколи не було в історії України. У нас сталося так, що 5 фракцій, 302 народні депутати - це конституційна більшість, такого не було ніколи. Підписали коаліційну угоду про те, що вони будуть розвивати країну, робити добро людям. Назва була "Європейська Україна". Опозицію викинули з усіх комітетів і почали працювати. Минуло два роки, докерувалися до рівня довіри 4% і почали розбігатися. Першою побігла РП, потім "Самопоміч", "Батьківщина". Таким чином, як у Жванецького: "вчасно зрадити – це не зрадити, а передбачити". Тепер практично є БПП, НФ, і їм підголосовує так звана бюджетна коаліція: "Воля народу" і "Відродження". Вони за бюджет голосують, тому що їм дають або на програми фінансування, або мажоритарникам гроші на округи, або посади якісь дають. І оце називається "коаліція". Справа не в тому, що її немає. Справа в тому, що сам по собі парламент повністю відокремився від тих проблем, які треба вирішувати для людей. Головна проблема цього парламенту, що він військовий. Він був обраний на піку активної військової фази. І там зібралися люди, яких дійсно на той час народ вважав там потрібними. Але коли країна починає переходити на рейки мирного життя, повертатися до мирного життя, то такий парламент до цього не готовий. Тому наступний склад парламенту, я вважаю, буде більше займатися економікою. Цей парламент економікою не займається взагалі, за виключенням деяких лобістських законів, які проводить одна чи інша бізнес-група: аграрна або промислова. А для того, щоб займатися економікою, парламент просто не готовий.


- Якщо ми з ваших слів з’ясували, що коаліції немає, логічно тоді подивитися, чи є опозиція?

- Опозиція з самого початку була одна – "Опозиційний блок". Нашу фракцію було викреслено з представництва в керівництві всіх комітетів. Це було головне питання з боку європейської комісії, тому що немає такого в європейській практиці, щоб усе забрала влада і нічого не дала опозиції. Навіть коли був Янукович, то в президії парламенту сидів віце-спікером народний депутат від "Свободи", яка була в жорсткій опозиції до тодішньої ПР. А сьогодні там засіли всі представники влади. Тобто з самого початку влада відокремила опозицію від контролю над своїми діями. І докерувалася до рівня довіри в 4%, до повного провалу в політиці та економіці. Не буває такого, щоб влада працювала безконтрольно. Потрібно, щоб її контролювала опозиція. Сьогодні багато фракцій заявляють, що вони в опозиції. Виникає запитання: а де ви були раніше? Ви ж усі підписували цю коаліційну угоду. Всі відповідаєте за те, що там прописано. Якщо її перестали виконувати, то це провина також тих фракцій, які сьогодні намагаються казати, що вони опозиція. Насправді вони починали і були частиною влади.

- Ви бачите, що поняття "опозиція" зазнає дискредитації?

- Воно було просто дискредитоване сьогоднішньою владою. Вони сказали, що ми обійдемося без вас, ми самі знаємо, що треба робити, у нас є коаліція "Європейська Україна". У Радянському Союзі був партійно-господарський актив. Він нагадує мені сьогоднішній парламент, коли був практично бездоганний аналіз недоліків, хороші заходи, щоб усунути ці недоліки, а з реалізацією взагалі було ніяк. І от сьогодні те саме: усі знають, що треба зробити, а зробити нічого не можуть, тому що не здатні цього зробити, не готові до цього. Прийшли зовсім випадкові люди, на той момент затребувані, але сьогодні до викликів, які стоять перед країною, вони просто не готові.


- Що трапилося з "Опозиційним блоком"?

- Трапилася абсолютно зрозуміла річ. Коли стало зрозуміло, що наближаються вибори і треба об’єднуватися проти сьогоднішньої влади, і єдиний шанс її відсторонити і замінити – це єдиний опозиційний фронт, то тривали довгі переговори між "Опозиційним блоком" і партією "За життя" про те, щоб створити єдину опозиційну силу - об’єднати зусилля і змістити цю владу на виборах. Причому на виборах еволюційно, а не якимись переворотами. Частина "Опозиційного блоку", яка була зорієнтована на бізнес, не пішла до цієї конструкції. І я розумію чому. Тому що їм вигідний сьогодні Порошенко, їм вигідно мати з ним справи по бізнесу, і тому вони залишилися з ним. Насправді це погано, але ми це передбачали. І я вважаю, що ми зробили абсолютно правильно, коли об’єдналися з партією "За життя", тому що люди хочуть об’єднання. Наш виборець хоче бачити єдиний опозиційний фронт. Він хоче бачити, що ми боремося за його права. Що ми хочемо покращення економіки, щоб було припинено репресії, щоб припинилася агресія, щоб у країну прийшов мир. А цього можна досягнути тільки разом. Тому ми абсолютно впевнені, що вчинили правильно, а та частина "Опозиційного блоку", яка залишилася з чинною владою, шкода, звичайно, але вони зробили свій вибір.

- Так а що ж завадило домовитися? Ви ж один одного знаєте вже не перший рік, у вас були спільні точки дотику. Але маємо те, що маємо?

- Так, тому що частині "Опозиційного блоку" є вигідна сьогоднішня влада. В неї нормально йде бізнес, з владою, зокрема з чиним президентом, і вони вирішили підтримати його і залишитися з ним.


- Та частина "Опозиційного блоку", навпаки, каже, що саме "Опозиційна платформа – За життя" — це проект Банкової, а якщо не проект Банкової, то хоча б на якихось умовах домовленостей.

- (сміється). Я вважаю, що казати можна що завгодно, але якщо об’єднання йде проти чинної влади, то це сигнал для виборця, що це реальна опозиція. А якщо є залишки "Опозиційного блоку", не хочуть об’єднуватися проти влади, то ситуація є доволі зрозумілою: вони хочуть бути з владою, і це вже зрозуміло. Тому що їх влаштовують їхні бізнес-інтереси і бізнес разом із владою.

- Вас як лідера фракції теж звинувачували в голосуванні за владні закони. Можемо згадати судову систему.

- Я б і сьогодні за неї проголосував. Як призначали суддів у нашій країні? Сидить парламент, а на верхні поверхи приводять 200 кандидатів у судді. Виходить на трибуну голова Верховного суду чи Вищої ради юстиції та починає зачитувати за прізвищами. Піднімається якийсь суддя. Добре? – Добре. Піднімається наступний, тут піднімається рука депутата, і він каже: ні, він хабарник. І все – суддю знімають. А, може, в них просто побутовий конфлікт був? Щось особисте. Як суддя, якого призначають таким чином, може чинити далі правосуддя, коли він бачить таке ганебне призначення? Тому, коли постало питання, що давайте зробимо ВРЮ, до якої буде відібрано за квотою від президента, від парламенту, від уряду, від адвокатури, і вони будуть вирішувати, кого призначати, кого ні. Зрозуміло, що там буде суб’єктивізм, що там буде вплив або президента, або керівництва парламенту, але такої відвертої ганьби не буде. Ці люди вже розуміють, кого вони призначають, вони професіонали в цій галузі, а не парламент, який не має жодного відношення до суддів і бачить їх уперше в житті. Протягом півтори години призначали 100-200 суддів і 5-6 знімали. Що це за кадрова політика? Тому я був абсолютно згодний, що нам потрібна судова реформа. Крім того, і сьогодні до судової гілки влади найбільш зневажливо ставляться люди – їй довіряють тільки 2%. Треба змінювати систему призначення, систему підготовки суддів.


- А як бути з тим, що в багатьох населених пунктах немає взагалі кому вершити правосуддя? Там замки на дверях висять.

- Це вже проблема не законодавча, а роботи ВРЮ. Дійсно, у райцентрах така ситуація, що залишилися 1-2 судді. Люди просто не хочуть йти на роботу, тому що вони незахищені. Є проблема й адміністративного тиску на них, і тиску з боку так званих радикальних елементів. Найбільш красномовний приклад, коли був терористичний акт 31 серпня 2015 року. Перед ВР вбили гранатою чотирьох нацгвардійців, які захищали парламент. Прийшов боєць якогось батальйону і кинув гранату. Я це бачив. Цей підозрюваний не отримав строк ув’язнення, тому що, тільки-но починається суд, приходить якась чергова банда, розганяє цей суд, і вироку немає. Триває тиск адміністративний, націоналістично-радикальний на суддів, а їх потрібно захистити, тому що вони не в змозі виконувати власні професійні обов’язки. У тому числі через те, що відчувають себе незахищеними.

- Тобто, якщо є корисним законопроект, то неважливо, чийого він авторства?

- Неважливо. Ми голосували в останній день роботи продовження мораторію на продаж землі, він був авторства не нашого. Але ми проголосували, тому що суспільство не готове до ринку землі, і нам треба його відтермінувати, доки ми не зробимо надійну законодавчу базу і не захистимо тих людей, які працюють на землі. Там був і наш законопроект, але ми проголосували законопроект іншої фракції, тому що це потрібно людям.


- Враховуючи всі ці фактори, що буде далі з опозиційним полем?

- Я впевнений, що він буде розширюватися. Ми бачимо, що в нас підтримка зростає. Тому що люди бачать, що треба захищати, в тому числі, церкву, і проти тарифів захищати, і люди до нас тягнуться, тому що ми маємо позицію щодо цього, і ми свою позицію відстоюємо.

- Об’єднання може бути навколо персони, наприклад, вашої. Об’єднання може бути навколо якоїсь ідеї або комплексу ідей. Оце гуртування навколо кого або чого?

- У нас триває об’єднання навколо ідей. Вадим Рабінович показав такий мужній приклад, коли відмовився від особистих амбіцій, і "Опозиційна платформа – За життя" має намір висунути мене як кандидата в президенти. Це відповідальність велика і велика робота, але прізвище не має значення. Ми сьогодні в такому становищі, що треба змінити владу – раз, і треба розуміти, як ми будемо далі діяти, яким чином будемо виходити на те, що хочуть люди: завершення війни, боротьба з бідністю, скасування тарифів, підтримка соціально-незахищених верств населення і відновлення спокою в державі. І от навколо цих принципів і буде об’єднання. І воно нині й триває.


- Чинний президент України Петро Порошенко вибачився за обіцянку завершити війну протягом одного тижня. Ви бачите якийсь хронометраж, якийсь час, за скільки це можна було б зробити в реалі?

- Перш за все, хочу сказати, що вибачення народ не сприйняв. Це ж несерйозно, коли йшов на вибори президента, обіцяв упродовж двох тижнів припинити війну, власне, чого і обрали президентом Петра Порошенка. І потім сказати: вибачте, не вдалося. Це абсолютно безвідповідальна річ. Тоді відходь уже, скажи: не вдалося, може, інші зможуть.

- Але все одно це вчинок – визнати свою помилку.

- Але людям від цього не краще. Люди хочуть вирішення цієї проблеми. Я вважаю, що вирішити такий затяжний складний конфлікт понад чотирьох років, і лінія фронту 492 км, і понад 10 тис. життів забрала ця війна, без компромісу не вдасться. Політичним шляхом, тому що немає військового шляху. Ми вивчили, як вирішувалися такі конфлікти у світі. Ми маємо позитивний приклад вирішення в Колумбії. 52 роки тривала війна, 220 тис. загиблих, проводили переговори, президент ухвалив рішення, і війну було завершено. Країна повертається до мирного життя. Водночас є негативний приклад Азербайджан - Вірменія. 27 років війна, 200 загиблих щороку – це не заморожений конфлікт. Не дай Боже, щоб у нас таке сталося. Тому для того, щоб вирішити конфлікт, має бути політична воля керівника держави, незважаючи на всі рейтинги, іміджеві втрати, ухвалити рішення прийти до миру. Друге – прямі переговори між всіма сторонами, що конфліктують, так було в Колумбії, коли вороги сиділи за одним столом і домовлялися. Третє – надійні гаранти у виконанні досягнутих домовленостей.


- Це іноземці?

- Так. Для нас це ідеально було б, щоб Америка за нас відповідала, а РФ - за невизнані республіки, тому що вона ними повністю керує. Тому ось такі прямі переговори – це те, що буде зроблено. Посередники, звісно, потрібні, а починати треба з гуманітарних питань, зі звільнення полонених, і переходити потім до політичних. І такий шлях я бачу, він важкий, але іншого немає. У Колумбії переговори тривали понад два роки, при тому що йшла війна. Але вони завершилися миром.

- Тобто "Мінськ" вже має відійти.

- Я думаю, що "Мінськ" треба трансформувати. Мають бути офіційні переговори з директивами, з відповідальними офіційними особами. Треба припинити ховатися за людей, які не обіймають сьогодні офіційні посади. Треба переходити на офіційні речі та проводити переговори відповідально і дуже серйозно.


- Врешті-решт виконувати те, про що Тристороння контактна група домовляється. Скільки було цих шкільних, пасхальних і решти перемир’їв?

- Це треба, щоб гаранти переговорів, з одного боку, РФ, з іншого - Америка, ставили свої підписи і також гарантували виконання цих домовленостей.

- І цього ви будете досягати?

- Так. У Колумбії були 5 країн – гарантів: США, Венесуела, Куба, Норвегія і Німеччина. І кожна з цих країн, якщо домовлялися про щось, гарантували, що це буде виконано, і тиснули на свої підконтрольні сили, щоб забезпечити виконання.


- Обміняти Крим на Донбас…

- Ви не знайдете в Україні політика, який скаже, що Крим — це Росія. Так само ви в Росії не знайдете політика, який скаже, що Крим — це Україна. Перш за все треба вирішити питання Донбасу. Рецепту щодо Криму нині немає, але те, що робить сьогоднішня влада, коли відрізає далі Крим, – це рух, щоб не наблизити до себе Крим, а навпаки, щоб відрізати його остаточно. Усі ці блокади, перепони – водна, електрична і все інше.

- Донбас просто для того, щоб відволікти від Криму? І ось ця рана, яка постійно посипається сіллю, – це саме для того, щоб світ і насамперед Україна змирилися з тим, що треба забути про півострів, про кримську автономію?

- Я вважаю, що Донбас треба повертати, тому що якщо ми не повернемо територію і людей до країни, то в нас буде приблизно така сама ситуація, як в Азербайджані. Я часто там бував, коли працював в уряді, і бачив, наскільки глибокою є ця моральна рана: Азербайджан втратив 20% власної території в Нагорному Карабасі. Ця рана все більше болить з роками, не загоюється, і сьогоднішнє покоління вже питає попереднє покоління: а що ви зробили, щоб повернути території? Тому треба повертати, ба більше, це буде дуже добрий сигнал для сепаратистів у всьому світі, що навіть якщо ти щось забираєш, то рано чи пізно ти це повернеш. Але треба повертати так, щоб люди на Донбасі розуміли, що вони є повноцінними громадянами України. Перестати їх переслідувати і шельмувати, тому що сьогодні за законом про реінтеграцію, який було ухвалено парламентом, навіть той, хто працює вчителем або лікарем, може зазнати кримінальної відповідальності. Що він є пособником сепаратистів. Тому це треба змінювати, тому що люди, які стали заручниками ситуації, у цій ситуації не винні здебільшого, і вони потребують чіткого сигналу, що вони громадяни України. І їх наша країна чекає.


- Але ж ішлося про те, що покарають тільки тих, у кого на руках кров. А ті, хто перебував під окупацією і не сприяв сепаратистам, бойовикам і терористам, не зазнають переслідувань.

- Там так написано, що можна будь-кого підігнати під кримінальну відповідальність. Ти доктор, лікував бойовика, отже, ти сприяв його бойовим діям, і ти сепаратист. Ти навчав у школі за якимось іншим підручником – ти теж сепаратист. Там так тепер написано. Коли було ухвалено цей закон, за який ми не голосували, було дуже багато дзвінків з тієї території з наболілим запитанням: чого ви нас кинули? Тому цим людям потрібен чіткий сигнал, що країна їх чекає. Тоді вони повернуться до України, і буде простіше повернути ці території до мирного життя.

- Історія не знає умовного часу – якби. Але, якби із сьогоднішнім вашим багажем знань і досвідом за ці п’ять років повернутися в 2013-й рік, ви б підтримали Майдан?

- Ні. Я взагалі категорично проти будь-якої революції. Революція – це відкидання назад. Розвиватися країна може тільки еволюційним шляхом, тому що будь-який переворот, революція — це стрес для суспільства. Ми втратили території, втричі втратили національну валюту, втратили промисловий потенціал. Країна не може бути заручником силових дій. Треба тільки еволюційно, тільки перевибори. При тому, що ми є і були в опозиції до сьогоднішньої влади, ми ніколи не закликали до публічних акцій. Ми розуміємо, що з урахуванням стану суспільства це може бути просто непередбачуваний сценарій, і ми можемо ввійти в ситуацію, коли буде подальший розкол у країні.


- Чи не краще все ж таки струс, стрес, ніж спокійне болото? Ви кажете еволюційним шляхом, можливо, треба інколи і струснути?

- Ні. Ми вважаємо, що тільки вибори – це еволюційний шлях. Тільки перевиборами сьогоднішню владу буде змінено, і це є шанс для держави – йти вперед.

- Тоді назвіть бодай якусь країну, яку ви вважаєте ідеальною з погляду функціонування держави.

- Ідеальних країн не буває, так само, як і ідеальних суспільств. Але чому ми хочемо бути в ЄС? Тому що високий рівень життя, високий соціальний захист, верховенство права - усього цього, що сьогодні є привабливим, в ЄС більше, ніж у будь якій іншій країні. Тому ми туди намагаємося прийти. А якщо брати суспільство, яке, на мою думку, є найбільш соціально орієнтованим і справедливим, то це країни Північної Європи. Це Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, тому що в цих країнах немає головного подразника, який є каталізатором будь-якої революції або силових соціальних протестів.


- Ви вважаєте, що скандинавська модель може прижитися в Україні?

- Там немає різкої різниці між багатими і бідними, як у нас. А головний подразник і чинник протестів - це різниця між багатими і бідними. І нам треба рухатися в той бік, щоб вирівнювати цю різницю. Щоб люди жили всі приблизно однаково. Я не кажу, що це так буде, але ідеальною з погляду такої моделі є Північна Європа.

- У вас імідж господарника, директора. Відчуваєте, що саме так вас сприймають люди?

- Я просто дуже довго працював на заводах і керував колективами. Звик до заводського життя, напевно, це спрацювало. Після закінчення інституту я потрапив на завод, пройшов шлях від майстра до директора, потім був керівником ще низки заводів, а в політику прийшов уже в достатньо зрілому віці.


- Ви можете навести якийсь приклад вдалого управлінського рішення із власного досвіду?

- Звичайно. Так повелося, що я брався за підприємства, які мали проблеми. Знаходив шляхи їхнього рішення, і для мене було найбільшим задоволенням, коли завод ставав на ноги, виконував свої функції, забезпечував робочі місця, зарплату. От це було здорово. Це приносило задоволення.

- Тобто ми говоримо про кризового менеджера?

- Так, так було декілька разів. Ми зіштовхувалися з кризою і в Лисичанському нафтопереробному, і в Кременчуцькому, і в "Нафтогазі". Коли я туди прийшов, була реальна криза. Коли досягали покращення і люди це бачили, було задоволення.


- В умовах новітнього технологічного укладу потрібно відновлювати промисловість у тому вигляді, в якому вона була, в Україні, і відповідно створювати під це нові робочі місця?

- Обов’язково. У нас нема прикладу успішних країн, які б розвивалися тільки на одному напрямі. Як у нас тепер прийнято казати – аграрна галузь витягне державу. Та ніколи цього не було. Візьмемо Південну Корею. Вони вибрали для себе п’ять кластерів, напрямів, дали туди державну підтримку, і ці п’ять напрямів спрацювали як локомотив для всієї економіки держави і забезпечили прорив, який є хрестоматійним показником, як треба будувати економіку. І у нас в державі багато таких напрямів, які можуть бути локомотивом і потягти за собою всю економіку. Створити робочі місця і нормальне життя.

- Враховуючи торговельні війни, враховуючи протекціонізм США та антидемпінгові запровадження щодо металопрокату, наприклад, українського?

- Це завжди було. Є ВТО, є правила, і завжди будь-яка країна захищає власний ринок. У нас у цьому сенсі є проблема і є плюси. У нас є країни, з якими ми торгуємо з позитивним балансом, тобто ми продаємо туди більше, ніж закуповуємо, - Туреччина, Алжир, Єгипет, Індія, а є країни, в які ми продаємо менше, а закуповуємо більше. Тобто ми віддаємо їм валюту. І це погано, тому що це тиск на нашу національну валюту. Це негативне сальдо для нас є неприйнятним. До речі, наші всі псевдопатріоти кричать, що Росія - агресор, все припинити тощо. Так от сьогодні ми продаємо туди товарів на 1,5 млрд доларів, а закуповуємо на 4,5. Тобто в нас від’ємне сальдо – 3 млрд доларів. Ми зі своєї слабкої економіки віддаємо в більш сильну економіку. Потім вони біжать до МВФ і кричать: врятуйте нашу національну валюту, тому що в нас вона падає. Це просто кричущий непрофесіоналізм. Я вже не кажу навіть про Росію. У нас сьогодні взагалі від’ємне сальдо торговельно-економічного балансу по країні, різниця між експортом та імпортом за 2018-й рік буде приблизно 3 млрд доларів. Тобто ми продали менше, ніж купили. Для нашої економіки це неприйнятно. Нам треба продавати більше, тоді в нас буде прихід валюти в країну, і тоді в нас буде стабільна національна валюта. Це перше, що ми зробимо, і я знаю, як це робити. Ми так робили з автомобілебудуванням, з космічною галуззю, коли я був віце-прем’єром. Ми робили так, що більше продавали, ніж закуповували.


- Продавати більше – це, звісно, добрий намір. Хто купуватиме, кому потрібна ця продукція? Є запит?

- Є і дуже великий. Наша продукція потрібна. Треба просто зробити механізм, який працює в нормальній країні. Відбирають 20 найбільш перспективних ринків, і держава в здоровому сенсі лобіює власні підприємства на ці ринки. При посольствах створюють торговельно-економічні місії, їздять делегації, проводяться бізнес-форуми. У нас було вже 3-5 бізнес-форумів з Литвою. Я дуже люблю цю країну, але який там товарообіг? 200 млн доларів. Нам треба робити бізнес-форуми і лобіювання там, де в нас є перспектива, де є колосальний ринок. У тій самій Індії, Єгипті, Алжирі. А вони роблять це з політичних міркувань, їм комфортно посидіти з литовцями, це дуже приємні люди, але для торгівлі це не має жодного значення.

- Але угоду про Асоціацію підписували не з Північною Африкою, не з Азією, а з ЄС.

- Підписували, і я вважаю, що вона не працює в повному обсязі не тільки тому, що не дали відповідних квот, а так провели переговори. Головна причина, чому Україна не змогла замінити експорт до ЄС тим, що ми втратили в Росії, Казахстані, країнах СНД, у тому, що в нас не готові технологічні нормативи. Сертифікацію не проведено, не адаптовано нашу продукцію до вимог ринку ЄС. Це дуже кропітка робота, якою треба займатися професійно. А в нас нею займаються точково і від випадку до випадку. І тому в нас нереалізований потенціал. Я знаю, яким чином ми займалися, коли просували свої товари на європейський ринок, яка це бюрократична, але потрібна робота.


- Нині як долучитися до цих міжнародних виробничих ланцюжків?

- Треба показувати, що ти можеш зробити цю річ краще за будь-кого і дешевше. Так робить весь світ. І ми мали переваги завдяки кваліфікованим кадрам, низькій вартості енергоносіїв, розвинутим на той час технологіям і бази. Сьогодні ми це втрачаємо. Але шанс відновити це є, тому що в нас є потенціал, і ми це обов’язково зробимо, тому що в нас іншого виходу немає. Аграрна галузь, як би вона не рекламувалася сьогоднішнім урядом (хоча, до речі, вони її також хоронять: відібрали всі пільги і не надають відповідної підтримки), не витягне країну. Витягне країну комплексна індустрія, яка в нас є.

- Ви говорите, що є шанс відновити. Як же тоді підвищити доходи? Як повернути заробітчан?

- Заробітчани, якщо побачать, що в країні є перспектива, висока зарплата, стабільність, відсутність військового конфлікту, і є майбутнє у країни, повернуться самі. Заробітчанам не так уже й добре там, куди вони поїхали. Домівки тут залишилися, сім’ї. Левова частина хоче працювати тут. Різниця в зарплатні, люди не бачать перспектив в Україні. Ми їм цю перспективу дамо, і вони повернуться. Я впевнений. Це проходив весь світ. Ринок праці відкритий. З Литви, Латвії люди виїжджали до Норвегії, Німеччини, потім поверталися. Наші ж їдуть до Литви. Коли люди побачать, що тут працювати краще, то вони повернуться, і це треба робити. І це завдання влади, зробити таким чином, щоб люди отримали сигнал і почули, що тут працювати краще.


- У кожного працівника в перспективі пенсія. Пенсійний вік, підвищення самого розміру пенсійного забезпечення.

- Насправді воно нічого сьогодні не дає. Тривалість життя у нас невелика, на жаль. У нас же не Німеччина, де тривалість життя середня - 78 років. У нас 67 років, тому люди просто не витримають підвищення. Надзвичайно складним і важливим завданням для нової влади, на мою думку, буде відновлення роботи Пенсійного фонду таким чином, щоб він не фінансувався з бюджету. Для цього треба робити дві речі. Перше – створювати робочі місця тут, щоб не так, як сьогодні у нас: на одну людину, яка працює, – 1,2 пенсіонери. Треба, щоб було дві людини на одного пенсіонера. Друге – підвищувати середню зарплату. Тому що відрахування до Пенсійного фонду йдуть із зарплати – 20%. Якщо середня зарплата в країні 10 тис. гривень, то 2 тис. гривень повинні йти в Пенсійний фонд. Якщо їх двоє на одного пенсіонера, то вони йому дадуть пенсію в 4000 гривень. От що треба зробити. А різати страховий стаж чи підвищувати пенсійний вік – це просто ображати і збуджувати суспільство. І ми одразу сказали, коли була так звана пенсійна реформа, що просто завуальовано збільшили пенсійний вік. Люди не отримали нічого. Люди, які отримали низьку пенсію, отримали і низьку добавку. Якщо людина мала 1500 гривень, то вона отримала 150 гривень добавки. А той, хто мав 4000 гривень пенсії, отримав ще 4000 гривень добавки. От що сталося внаслідок так званої пенсійної реформи. Це хибний шлях, треба йти абсолютно іншим шляхом: збільшувати кількість робочих місць у країні, щоб було більше співвідношення на людину, яка працює, і пенсіонера, і підвищувати середню зарплату.

- Але ж Пенсійний фонд — це одвічна "чорна діра". Можна з 10000 зароблених гривень віддавати 2000, 3000, 4000, але вони там зникають. І потім знову зростає пресинг на бізнес, фіскальний пресинг.

- "Чорна діра" - це зайвий вислів. Є пенсіонери, є на них нарахування, і можна просто порахувати, скільки треба Пенсійному фонду в країні.


- Ми за будь-якого уряду чули: "діра в Пенсійному фонді".

- Не було такого. "Діра" з’явилася в 2014 році. У 2013-му був дефіцит 23 млрд гривень, якщо не помиляюсь, а за сотню перевалило в 14-15-му роках. У 2016 році тут виникла дійсно діра. Це реальна проблема. Діра з’явилася, тому що зупинилися підприємства, люди почали виїжджати. У нас 5 млн трудових мігрантів, при тому що трудового населення 12 млн.

- Але вони ж повертаються: поїхали – заробили - приїхали.

- Не так. Уже їдуть сім’ями. До мене нещодавно приїхав керівник облгазу однієї з областей Західної України, який працює там уже 40 років. Так ось він сказав, що кількість абонентів у цій області упродовж трьох років зменшилася на 15%. Це означає, що зачинили хату, квартиру і поїхали назавжди. І така тенденція не тільки в Західній Україні. На сході України виїжджають до Росії. У нас 2,5 млн людей, які працюють у Росії. Я вже не кажу про неконтрольовані території, де виїхав мільйон людей і не збирається повертатися. Тому така проблема є.


- Де живуть ваші діти, батьки?

- Мої діти живуть в Україні. Вони навчалися в Україні, ходять до школи в Україні, працюють і живуть тут. Батьки живуть в Україні. Коли мені розповідають про реформу освіти, і як вона добре проходить, то я кажу: тоді давайте заборонимо нашим політикам, щоб вони відправляли дітей навчатися за кордон. Хай навчаються тут. От у мене школа 87 ім. Довженка, мій малий там навчається. Я спілкувався з директором, каже, що дефіцит учителів. Нема вчителя з англійської, з української – вчителі не можуть працювати на зарплату 7-8 тис. Так це в Києві, а що діється на периферії? Хай діти політиків тут живуть, навчаються, і реформу цю – на собі. А так, розповідати про реформу, а потім відправляти дітей до Лондона навчатися – це вже занадто.

- І лікуються.

- Так. Хай ідуть лікуватися до в. о. міністра МОЗ.


- Освіта — це взагалі поле для експериментів усі 27 років незалежності України. На десятирічку знову чекати переходу?

- Я впевнений, що знову треба переходити на десятирічку. Буде зміна предметів, життя не стоїть на місці, радянська система відходить, і треба змінювати дійсно. Але те, що дитина буде 12 років навчатися і виходити зі школи, коли вже час одружуватися, – це маячня.

- Сьогодні медична реформа на марші. Говорять про телемедицину, про лікування людей у важкодоступних регіонах, зокрема в гірській місцевості. Але там нарікають – "усе добре – інтернету нема". Чого ще бракує?

- Перш за все, бракує лікарів. У нас в областях приблизно 30% дефіцит лікарів. Насамперед треба починати з того, щоб повернути лікарів. І всі ці розповіді про те, що в нас запрацювала реформа… може, в них і запрацювала, на Печерську, а в регіонах різкий дефіцит. Упродовж минулого року з країни виїхали 66000 лікарів. І сьогодні до 50% сягає дефіцит лікарів у країні. Можна придумувати різне, але коли нема кому лікувати – це все буде зайве. Тому перша проблема – повернути лікарів, дати їм гідну зарплату. Тобто, якщо лікарю дати зарплату в 25 тис. гривень, то він нікуди не поїде: стільки дають, як мені розповіли, в Чехії. А сьогодні лікар отримує 8-9 тис. гривень. Починати треба з цього.


- Ті, хто виїздить на заробітки або ж на постійне місце, до тієї самої Чехії, Польщі, Португалії, через певний час розуміються з місцевим населенням і вже знають тамтешню мову, і не виникає запитань, якою мовою говорити. В Україні постійна колотнеча: російська чи українська мова? Освіта яка має бути – російська чи українська? Хто, де, якою мовою має послуговуватися? Якщо людина приїхала до Польщі та не буде говорити польською, то це їй самій у мінус.

- Є приклад інших країн. У Швейцарії чотири державні мови. Різні є приклади. Справа не в тому. Я вважаю, що мовне питання використовується чинним президентом як передвиборче. Насправді у нас не було жодного утиску української або російської мови, до цього. Ми могли спілкуватися російською або українською, і не було жодних проблем. Але чому посварилися із сусідами? Я не беру Росію, беремо Польщу, Угорщину, Румунію. Коли ухвалювали так званий закон про освіту, приїхала делегація Угорщини на чолі з міністром закордонних справ, і їм пообіцяли, що не буде жодного утиску угорського населення. Вони як навчалися в угорських школах, так і будуть навчатися. А закон ухвалили такий, що заборонили їм навчатися угорською після 5-го класу. І вони кажуть, мовляв, ви ж нам обіцяли. Це візитна картка сьогоднішньої влади: обіцяти, а потім надурити. І коли вони надурили європейців, то виник дійсно скандал. І скандал був тому, що їх надурили. Це була образа. Президент Румунії скасував державний візит. Так само і з поляками. Проблеми почалися, коли приїхав Броніслав Коморовський, тодішній президент Польщі, до парламенту, в якого були вибори через три місяці. Він великий друг України, абсолютно позитивно налаштований, підтримував нас усюди, допомагав, де міг. Виголосив у парламенті промову на підтримку нашої країни, поїхав, і через годину парламент ухвалює закон про героїзацію вояків УПА. Причому це не була спецоперація. Просто так у них сталося, внаслідок їхнього непрофесіоналізму і просто дурості. Поляки відчули себе ображеними, в ідеологічному сенсі, і почалися проблеми з поляками. Вони сприйняли це як неповагу, як публічний ляпас. І мовне питання таким самим чином. Боролися з російською мовою, а наступили на румунську, угорську. Я приїхав до румунського села, школа румунська. Поспілкувався з учителями, батьками. Вони кажуть, що не мають жодних проблем. Діти потім їдуть учитися до Києва. Жодних проблем не було, навіщо було ображати меншину.

- Але ж Україна теж сама не може ходити й озиратися постійно - що хочуть поляки, угорці? Має ж бути своя гордість, свій стрижень.

- Коли був скандал з тим, що видавали угорські паспорти, ніхто ж не казав, що паспорти видаються з 2011 року. Вони їх беруть, тому що це для них простіше, щоб їхати за кордон працювати – немає обмежень. Що заважало в тій ситуації, якщо говорити про національну гідність, відкрити таке саме консульство і видавати українські паспорти меншинам, які живуть на території Угорщини. Дзеркально відповісти. Треба професійно надавати відповідь, а не влаштовувати скандали і сваритися зі всіма.


- Ви бачите можливості зшивання? Хто не виходить на трибуну, той говорить, що треба країну зшивати зсередини. Що треба об’єднання і об'єдна́ння. Чим зшивати, якими нитками?

- Перш за все треба припинити боротьбу однієї частини країни з іншою. Попередня влада у нас була зі сходу країни, сьогодні ставленики із заходу країни. В уряді 23 члени – прем’єр-міністр, шість віце-прем’єрів і шістнадцять міністрів. З них тільки один міністр з території, яка на схід від Києва. Це Аваков, з Харкова. Усі інші – Львів або Вінниця. Декілька людей з Києва. Насамперед треба, щоб регіони було представлено у владі, щоб не було такого домінування однієї частини над іншою.

- Це ж традиція. То були дніпропетровські, то донецькі.

- Погана традиція. Цього треба уникати. У подальшій владі такого не буде. Будуть представлені всі регіони, і не буде такого, що одна частина країни буде диктувати іншій, як їй жити. Це головний чинник, який припинить боротьбу в країні, і ми збережемо її як єдину.


- Ну, тут уже нотки двопалатного парламенту лунають, якщо вже представники всіх регіонів.

- Парламент буде такий самий. Парламент же обирається людьми, і там представники всіх регіонів. Парламент більш-менш однорідний. Я кажу про виконавчу владу.

- Нині постає питання і роботи виконавчої влади. Є підстави для зниження тарифів? Ми бачимо: вдвічі знизиться ціна на газ! Хтось тролить – "учетверо".

- Звичайно, є підстави. Україна споживає приблизно 30 млрд кубів газу. Це промисловість, люди і теплокомуненерго. 15 млрд видобуває сама країна, 15 млрд закуповуємо ззовні. Наш газ має собівартість, як я вже казав, 2,5 тис. гривень приблизно. Вартість газу ззовні сьогодні 300 дол. унаслідок недолугої політики "Нафтогазу". Вони посадили всю країну на спотові ціни, тому велика ціна. Ми це поправимо. Ми знову відновимо роботу дій довгострокових контрактів. Але справа не в цьому. За балансом ми беремо газ власного видобутку, ціну змішуємо з імпортованим та отримуємо ціну – 4820 гривень.


- Чому не зробити це тепер?

- Тому що вони не хочуть це зробити. Вони меморандум підписали, коли прирівняли ціну власного видобутку до імпортованого, і взяли на себе ці зобов’язання, абсолютно нелюдські та незрозумілі. А так не може бути. Має бути єдина ціна, щоб не було корупції, перекидання газу і таке інше. Змішаємо власний газ з імпортованим, зробимо єдину ціну, для всіх, з неї розрахуємо субсидії і ту ціну дамо домогосподарствам і промисловості. Кожна країна відчайдушно бореться за дешеві енергоносії. Американці тримають вартість газу приблизно в 100 дол. Росіяни – 70 за 1000 кубів. У нас вартість газу для промисловості 350. Як ми можемо конкурувати в хімії з ними або в галузях, які споживають газ? Американці завдяки цьому перетягнули всю хімічну галузь з Азії до себе. І відкрили 280 тис. робочих місць тільки завдяки хімічним підприємствам. Я був міністром, боровся за кожен долар, щоб ціна газу була низькою, щоб була низька ціна хлібу, цукру, тому що енергоносії — це вартість усіх продуктів.

- В якій пропорції змішувати імпортний і домашній газ?

- 50 на 50.


- Вас лякає "Північний потік - 2"?

- Лякає. Це проблема, і не тільки він. "Турецький потік" також. Сьогодні у нас через країну йде 80-90 млрд кубів газу. Це дає приблизно 2-3 млрд доларів валютної виручки. А найголовніше, це дає можливість тримати в трубах 75 атмосфер і дотискати до всіх сіл за допомогою тиску в трубах. Якщо запускається "Північний потік - 2" (55 млрд) і "Турецький потік" (31 млрд), то повз нас проходять 86 млрд. Це означає, що може статися так, що газотранспортна система у нас буде без роботи, вона не буде давати валюту, а найголовніше, нам доведеться ставити компресори, щоб дотискати газ до селищ, тому що в трубах не буде такого тиску. Це реальна проблема гідродинаміки, і вона є дуже серйозною. Тому, коли я був міністром і підписав угоду про входження України до енергетичного співтовариства Європи, в 2010 році, я мав дві мети: щоб європейці нас підтримали в захисті від "Турецького потоку" і дали грошей на модернізацію ГТС. Тоді б вони були задіяні грошима і не допустили б припинення цієї ГТС. Потім нас познімали з роботи, і сьогодні це є реальною проблемою. Але я налаштований оптимістично, тому що коли був останній візит канцлера Німеччини, я чітко побачив, що вона береться забезпечити якусь гарантовану кількість газу в наших трубах – не таку велику, як сьогодні, але вона буде. І це є запорукою того, що система буде працювати. Хоч якісь кошти приносити. А друге – не буде порушень гідродинаміки, не буде катастрофи в країні.

- То, може, для того щоб гарантувати роботу ГТС, завести в управління європейців? Щоб вони були зацікавлені.

- Ніхто не піде в це управління, тому що вони розуміють, що це відповідальність. Доки вони не отримають гарантій, що буде газ у трубах, після 2019 року, ніхто туди не піде. Якщо буде газ в трубах, тоді можна і наших там залишати.


- Тобто управління європейцями не гарантія?

- Не гарантія. Гарантія – це контракт на гарантовану кількість газу в трубах. Я вважаю, що позитивний сигнал ми отримали, тому що сама Європа розуміє, що треба мати нашу ГТС як резервну, як елемент енергетичної безпеки Європи також.

- І це ж питання також національної безпеки України?

- Безперечно. Це безпечність і гроші. Ми будемо за це боротися.


- Як ви оцінили внесення до Конституції вступу до ЄС і НАТО. Які це матиме наслідки?

- Жодних. Це просто політична декларація. Це якраз ті питання, якими займається парламент, не займаючись реальним сектором економіки, реальними проблемами. До НАТО нас ніхто не візьме, доки є територіальний конфлікт. А в ЄС теж сказали, що нас не приймуть, тому що з таким рівнем корупції, як у нас сьогодні, з таким економічним розвитком і проблемами найближчі 10-15 років нам там нема чого робити. І це був чіткий сигнал з боку всіх керівників ЄС. Це чергова декларація, і чинний президент використовує її як елемент своєї передвиборчої програми.

- Рівень корупції. Але ж стільки було створено антикорупційних органів.

- Якщо немає політичної волі в боротьбі з корупцією, скільки тих контор не створи – станеться те, що сталося. Вони почали боротися один з одним. Це була просто ганьба, коли до парламенту прийшли керівники НАБУ і САП. Керівник НАБУ вийшов на трибуну і сказав, що антикорупційний прокурор — хабарник, злодій. Через десять хвилин на трибуну вийшов керівник САП і каже, що керівник НАБУ — хабарник, злодій. Усе це бачили вся країна і вся міжнародна спільнота. Це при тому, що на нові антикорупційні органи сподівалося суспільство. Жодної боротьби з корупцією немає, триває імітація. У нас же другий керівник ДФС або під судом, або втік. Корупція тільки зростає. Я це бачив, коли прилетів у Карпати і побачив, скільки вивозять контрабандою ліс. Як вирубаються ліси. Британські експерти оцінили розмір контрабанди лісу в 400 млн євро. Видобуток бурштину оцінюється в 300 млн дол. щорічно. От і мільярд доларів майже, який у нас є, і не треба їхати до МВФ. Перекрийте ці лазівки і знайдете мільярд доларів. Оце реальна боротьба з корупцією і реальне поповнення бюджету.


- Європейці же не хочуть рубати свої ліси. Вони вимагають від України скасування мораторію на вивезення лісу-кругляку.

- Абсолютно чітко вони використовують нас як сировинний додаток. Вони диктують умови. Кажуть: "Не дасте лісу - ми не дамо вам грошей". Але вони теж стурбовані. Якщо офіційно вивозиться ліс, а він вивозиться на мільярд євро на рік, то це так собі. Але вони зрозуміли, що їхні компанії стали часткою корупційної схеми, яка працює в Україні, на 400 млн євро, коли контрабандою вивозиться ліс.

- Вони ж купують.

- Так, і вони стали часткою корупційної схеми. Тобто корупція приходить і до них, і це для них вже є проблема.


- Я про ще один мораторій, продовження якого було проголосоване у ВР під кінець року, а саме продаж земель с/г призначення.

- Не готове в нас суспільство до ринку землі. Сьогодні немає законів, які захищають фермерів, які реально працюють на землі, немає української валюти, яка може витримати, і за безцінь не скупиться земля. Немає законів, які не дозволять потім цю землю використати не за призначенням - побудувати там якийсь полігон для відходів. І все це разом створює обставини, коли суспільство не готове до ринку землі. Я вважаю, що поки не буде цих законів, не буде діалогу із суспільством, не буде показано, що земля залишиться у власності людей, а не буде так, як сьогодні: приїжджає великий агрохолдинг до села, сіє, через деякий час забирає врожай, а робочих місць не створює. Доки є в селі фермер, який там має 100-200 га, він створює робочі місця. Він там живе, в селі, і люди живуть біля цього господарства. А коли буде великий агрохолдинг, не буде робочих місць і будуть великі проблеми в селах. Ми підтримали продовження мораторію. Торік наша фракція була ініціатором цього мораторію, і ми вважаємо, що це правильно.

- Ще одна біда, це коли не просто холдинги приїздять, засівають, збирають, а коли фермер посіяв, зібрав, а хтось приїхав і відрейдерив це все.

- Це візитна картка сьогоднішньої влади. Рейдерських захоплень з початку року сталося 500. Це під дахом Мінюсту. Це якраз корупція на державному рівні. Є так звана антирейдерська, а насправді це рейдерська комісія, яка просто відбирає землю і врожай у людей. І це є ноу-хау сьогоднішньої влади. Такого не було ніколи. Я був на полі – мене запросив чеський інвестор. Вони посіяли кукурудзу, 30 га, потім приїхали хлопці спортивної статури, комбайни, зібрали врожай. Він викликав поліцію, поліція приїхала, їм тицнули якісь документи, підписані Мінюстом, і поліція сказала, що нічого не може зробити. І цей чеський інвестор думає: як можна вкладати інвестиції в країну, якщо забирають твоє, а влада тебе не захищає? І таких випадків чимало по країні. Рейдерство землі, врожаю, і це вже породжено сьогоднішнім режимом.


- Ваше ставлення до легалізації зброї?

- Я думаю, що ми не готові до легалізації зброї, суспільство і без того сьогодні в напруженому стані. Я вивчав досвід, що Німеччина після Другої світової війни робила з тим, що в них була величезна кількість зброї на руках населення. Я вважаю, що цей шлях, в якомусь вигляді, буде повторений і нами. Вони перші три роки її просто викупали. І ми повинні будемо викупати зброю у людей, давати нормальні гроші. А вже потім, здається через п’ять років після цього періоду, в них настала кримінальна відповідальність за те, що не здали зброю. У нас на руках, за різними оцінками, 2-5 млн нарізної зброї, незареєстрованої, і це проблема, яку доведеться вирішувати. Ми будемо вирішувати її, враховуючи міжнародний досвід.

- До кінця року залишаються два дні. А у нас залишається одна хвилина, і ви можете її використати для новорічних привітань і побажань.

- Я б побажав нашій країні, всім громадянам, щоб ми в цьому році залишили війну, залишили злидні, бідність, непередбачуваність. А в новий рік щоб ми ввійшли і змінили владу. І щоб нова влада зробила все, щоб повернути спокійну передбачувану щасливу Україну, якою вона була. І ми обов’язково це зробимо.


- Дякую. Веселих вам свят.




Житомирський агроекологічний університет підписав угоду про створення Регіонального космічного центру "Полісся"


У грудні 2018 року Житомирський національний агроекологічний університет підписав угоду про співпрацю у сфері космічної, наукової і науково-технічної діяльності з Національним центром управління та випробувань космічних засобів. На офіційній зустрічі були присутні ректор ЖНАЕУ Олег Скидан та начальник НЦУВКЗ Володимир Присяжний.

За словами Скидана, важливість цього співробітництва полягає у спільному використанні технічних засобів, методів моделювання складних систем, алгоритмічного, методичного та програмного забезпечення з метою проведення досліджень у галузі супутникової навігації, дистанційного зондування Землі та інформаційних технологій, тощо.

«Це історична подія не лише для нашого навчального закладу, але й для всієї Житомирщини. Зокрема, у рамках угоди передбачено створення Регіонального космічного центру "Полісся", - відзначає ректор Житомирського національного агроекологічного університету Олег Скидан. - Також досягнуто домовленості з Національним авіаційним університетом та Національним центром управління та випробування космічних засобів ДКА про співпрацю та реалізацію спільних проектів в космічній сфері. Перші кроки у напрямі зазначеної співпраці - проведення на базі Житомирського національного агроекологічного університету у січні 2019 року круглого столу "Космічні технології в агробізнесі та екології", а навесні 2019 року - Національного космічного Форуму.

Основні напрями співпраці між ЖНАЕУ та НЦУВКЗ:

-проведення спільних досліджень в галузі супутникової навігації, дистанційного зондування Землі, інформаційних технологій;

-розробка та створення наземних програмно-апаратних станцій та комплексів, реалізація перспективних космічних проектів;

-прийом інформації дистанційного зондування Землі, її попереднє та тематичне оброблення, збереження (архівація);

-впровадження нових технологій, вдосконалення технічних засобів та систем управління, вивчення можливостей застосування і впровадження космічної інформації в різні сфери життєдіяльності людини та ін.

Довідково

Національний центр управління та випробувань космічних засобів — це цілісний науково-технічний комплекс у системі основних інструментів реалізації Загальнодержавної космічної програми України. Його функцією є завершення всієї ланки космічної діяльності, яку починають наукові установи та підприємства створенням орбітальних та наземних космічних засобів: випробування та експлуатація космічних апаратів та інших виробів, які виведені на орбіту. Національний центр управління та випробувань космічних засобів був заснований 1996 року. В 2014 році з метою відновлення оперативного контролю над Національним центром та його філіями, керівництвом Державного космічного агентства України було прийнято рішення щодо передислокації НЦУВКЗ на материкову частину України, до міста Києва. На даному етапі метою діяльності НЦУВКЗ є всестороннє забезпечення розвитку космічної галузі України, виконання заходів Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми в рамках співробітництва з Державним космічним агентством України в інтересах національної безпеки та оборони, економіки держави та задоволення потреб населення України. До складу НЦУВКЗ входять чотири філії. У перспективі ресурси НЦУВКЗ можуть бути застосовані для виконання таких завдань, як забезпечення на замовлення державних органів надання послуг супутникового зв’язку та ретрансляцій даних, координатно- часового та навігаційного забезпечення, здійснення контролю та проведення аналізу космічної обстановки; гарантоване та оперативне надання інформації, отриманої від супутників дистанційного зондування, та технічної підтримки щодо створення сучасних технологій її спеціального використання; створення багатофункціональних технічних засобів.

Прес-служба Житомирського національного агроекологічного університету








30.12.2018

Открывашка / Фиксики и Смешарики против лесных пожаров. ВИДЕО

В студии Дарья Моргунова, пиар-директор и соавтор сценарной концепции Фиксиков, Анатолий Прохоров, художественный руководитель Смешариков, Гриша Куксин, руководитель противопожарной программы Green peace России. 

Эфир ведет Сергей Бунтман.







30.12.18

Поздравление Министра лесного хозяйства с наступающим Новым годом и Рождеством


Уважаемые работники и ветераны лесной отрасли! 

Примите мои искренние поздравления с Рождеством и Новым годом!

Уходящий 2018 год стал своеобразной проверкой на прочность для организаций лесной отрасли. Мы впервые работали в условиях отсутствия экспорта на круглые лесоматериалы, как следствие — вынуждены были искать новые ресурсы и возможности для обеспечения стабильной работы предприятий.

Хочу отметить, что этот экзамен мы выдержали достойно: были модернизированы старые и построены новые цеха деревообработки, расширен ассортимент выпускаемой продукции, найдены новые рынки сбыта. Но следует понимать, что это лишь начало и всю эту работу нам необходимо будет продолжать.

Среди знаковых событий уходящего года — и открытие современных тепличных лесосеменных комплексов по выращиванию посадочного материала с закрытой корневой системой. Уже в скором времени мы сможем создавать устойчивые к различным болезням и вредителям насаждения, а это в условиях короедного усыхания для нас сегодня также актуально. Основа заложена, задача на будущее — грамотно подойти к технологиям и методикам, воспользоваться их преимуществами и успешно внедрить в практику.

Безусловно, в 2019 году будет продолжена работа и по обновлению парка лесозаготовительной техники, строительству новых лесохозяйственных дорог, наведению порядка в лесном фонде. 2019 год должен стать завершающим и в разработке программы электронного учета древесины. Перед лесной отраслью стоит немало задач, в основе которых — рациональный подход к распоряжению ресурсом.

В эти праздничные дни я хочу поблагодарить всех работников лесной отрасли за тот ежедневный профессионализм и преданность делу, которые вы проявляете в своей работе. Пусть новый год принесет вам новые стимулы и новые результаты. Пусть в ваших домах всегда царит уют, тепло и взаимопонимание. А любовь к своему делу, как и лес, становится с годами только крепче.

С праздниками!

С уважением, Министр лесного хозяйства
Виталий ДРОЖЖА

Опубликовано: 29 Декабря 2018